проживши навіть ціле життя, думають, що в їх житті багато чого залежить від них самих. Це є правильним лише в якійсь мірі.
Насправді християни, люди віруючі, давно переконалися в тому, що, як я щойно сказав, «без Бога ні до порога». Тому сьогодні, здавалося б, відбувається така собі звичайна світська подія, але вона починається молитвою до Бога. Ми з вами повинні розуміти, що в нашому житті все залежить не тільки від нас самих, і навіть не стільки від Самого Бога, як, власне, від того, як ми зможемо налагодити з Богом стосунки, наскільки якісною буде ця співпраця – людей і Бога.
Я сьогодні пригадую уривок Святого Письма, де Господь, навчаючи людей, розповів притчу про таланти. Багато-хто з вас напевно знаєте її, бо неодноразово читали, або чули її в храмі. Хто не знає, тим я коротко перекажу зміст. Суть притчі полягає в тому, що Господь Бог рано чи пізно хоче від кожного з нас звіту за ті таланти, які ми отримуємо. Хтось може мати один талант, і розвинути його; а хтось може мати і десять і сто талантів, але закопати їх. А тому Церква, держава, і суспільство загалом намагаються прищепити кожному ще з дитячих років розуміння цієї важливої місії: вміти побачити, вирізнити свій талант, і, якщо й посадити його в землю, то так, щоб він згодом приніс свій плід.
Ця притча є дуже важливою для кожного християнина. Та в першу чергу вона є важливою для вас, молоде покоління. Тому що перед вами стоїть багато доріг, багато шляхів, які ви можете обрати. Поки що ви є ще самі господарями свого життя. Як то дерево краще доглядати тоді, коли воно ще молоде, так і наше життя: його можна спрямувати лише тоді, коли ми ще молоді, коли маємо сили. Однак дуже часто ми не маємо розуміння того, як ми повинні поводитись, як ми повинні думати і чинити в тих, або інших випадках. Тому Церква дуже часто нагадує нам цю притчу. Це тому, що вона є ключовою в будівництві як нашого духовного, так і світського життя.
Хочу привітати весь педагогічний і викладацький склад з нинішнім святом, бо це є радше ваше свято і свято батьків ваших студентів, оскільки самі ваші підопічні, можливо, не повною мірою усвідомлюють всієї важливості. Отож, хочу побажати вам багато терпіння, наснаги і любові до своєї роботи. В нас, викладачів і священиків, є багато спільного, оскільки ми всі покликані до одного – робити своїх учнів або інших людей кращими. І часто ми повинні розуміти, що якісно змінити чуже життя ми не зможемо до того часу, поки не змінимо самі свого життя. Як може дати хтось те, чого сам не має? Тому в першу чергу Церква нагадує всім вам про величезну відповідальність педагога, який, віримо, що з промислу Божого, був покликаний на цю Божу науку і до цієї праці.
Ще хочу нагадати вам ось що. Слово «освіта» має в своєму корені слово «світло». І, так, як священик в церкві повинен приводити людей до Христа, проповідуючи їм про Світло, Яке зійшло з Неба (про Господа), так і вчителі і педагоги повинні приносити своїм учням і студентам світло істини пізнання світських наук. Віримо, що через ваше слово, ваш живий приклад характери ваших багатьох учнів зможуть змінитися. Ви знаєте, наскільки великою силою є приклад кожного викладача.
Буває таке, що учні, не люблячи свого вчителя, не люблять і сам предмет, якому той їх навчає; вони погано його знають і надалі погано вчаться. А коли поміняти вчителя, то вони вчаться добре, і навіть стають відмінниками. Тому я прошу вас звернути на це особливу увагу. Ваше завдання – не просто зробити дітей вмістилищем знань. Це добре, але цього недостатньо. Ваше завдання – прищепити їм бажання і любов до науки, до освіти, до самовдосконалення навіть після того, як вони полишать стіни цього навчального закладу. Адже це дуже важливо: людина, яка припиняє вчитися, перестає бути людиною. Бо, як ми знаємо, людей і тварин суттєво відрізняє лише одне – розум. І коли той розум припиняє працювати, то людина починає втрачати людську подобу.
В той же час, дорогі учні, студенти, я щиро бажаю всім вам розуміння тої великої ролі нинішнього дня. Тому що від нього буде залежати ваше майбутнє. Ми часто бажаємо собі щастя, і віримо в те, що самі є господарями власного життя. Це правда, але правда також лише частково. Ми є господарями свого життя лише тою мірою, наскільки слухаємо тих людей, котрі над нами поставлені – наших батьків, учителів, викладачів, і згодом начальників. Тому сьогодні хочеться нагадати вам про те, що ваша доля залежить від того, наскільки якісно ви будете виконувати свої обов’язки як учнів, як студентів.
Тому що від того, наскільки ви будете розумні сьогодні, залежатиме завтрашня ваша кар’єра. Від того ж, наскільки успішною буде ваша кар’єра, залежатиме те, наскільки успішним буде ваше життя. А від успішності вашого життя залежатиме життя вашої родини – всіх родичів, дітей і навіть онуків. Тому не легковажте цим часом. Він дуже швидко минає. Крім того, молодість – це одна з найбільш небезпечних людських вад: ми думаємо, що завжди будемо молодими, здоровими, і завжди матимемо можливість щось змінити в своєму житті. Це було б добре, якби було правдою. Насправді істина полягає в іншому: Господь хоче, щоб ми всі розуміли важливість того місця, яке ми займаємо в суспільстві: якщо ми повинні бути учнями або студентами, викладачами, педагогами, то ми повинні виконувати це як обов’язок перед Самим Богом. Не перед близькими і рештою людьми. Бо, як казав апостол Павло, «Все, що чините – робіть не людям, а Богові». І в цьому для нас полягає величезна духовна наука.
Тому пам’ятаймо про те, що ми всі покликані до святості і виконання наших християнських обов’язків, яке дуже тісним чином пов’язане з обов’язками щодо наших ближніх. І коли ми приходимо навчатися, то намагаймося цінувати кожний день, який ми проводимо за партами. Тому що це є реальний шлях щоб якісно змінити наше життя. Ми сьогодні молилися за це, і віримо, що Бог, бачачи наші серця, не зможе не відгукнутися на наші прохання.
Нехай Бог благословляє нас, хай подає нам в основному розум – для того, щоб ми розуміли своє місце не лише в Церкві, але й загалом в державі. Ми сподіваємось, що незабаром складний економічний, фінансовий, політичний стан нашої держави зміниться. Але змінитися він може лише тоді, коли молоде покоління українців зрозуміє, що від них також багато що залежить. Для того, щоб потім бути лідером, треба сьогодні добре вчитися, доклавши багато зусиль, старань і терпінь, а вже потім брати не тільки владу в свої руки, але внести реальні зміни в нашій країні. Отож, бажаю вам таких сил і знань, щоб це здійснилося з нашою допомогою. Нехай Бог благословляє вас добром, щастям і силою. Слава Ісусу Христу!
Дякую за увагу. Ще раз вітаю усіх нас зі святом!
прот.Євген Заплетнюк
м.Тернопіль, 01.09.10
