У недiлю та у великi свята, а також увесь час вiд першого дня Великодня до дня П'ятидесятницi земнi поклони забороненi, бо недiльнi та iншi великi Господськi та Богородичнi свята мiстять спогади про наше примирення з Богом, по слову апостола: "Ти вже не раб але син" (Гал. 4, 7), синам же не личить творити рабське поклонiння. Причастившись СвятихБожественних Безсмертних i Животворящих Таїн i з'єднавшись з Господом, не слiд звершувати земнi поклони пiсля Причастя.
З апостольських часів християни знають лише два звичних положення тіла, допустимі при молитві. Це молитва стоячи просто, та на колінах. Третій варіант – сидячи, передбачений лише для хворих людей та ченців, що поводять більшу частину доби на молитві, і навіть при величезному бажанні, не мають достатньо фізичних сил тривалий час простояти або доземно схиляти коліна.
До третього століття існували різні традиції часу колінопреклонінь. Різні помісні Церкви мали свої традиції, що могли суттєво відрізнятись одна від одної, аж поки на І Вселенському Соборі 325 року в м.Нікеї, 20-ий канон чітко постановив: «Оскільки є деякі, що схиляють свої коліна в день Господній (Неділю) та в дні П'ятидесятниці: то щоб у всіх єпархіях все дотримувалося однаково, Святому Собору вгодно було визначити, щоб вони стоячи приносили свої молитви Богові »
Канон 90-ий, П'ято-шостого «Трулльського» собору, що відбувся в Константинополі в 691-692 рр.. вказує, що не може звершувати колінопреклоніння в недільні дні, уточнюючи: від вечерні суботи до недільної вечерні.
Святитель Василій Великий (пом. 379) у своєму творінні «Про Святого Духа» свідчить, що в його час підстави молитися стоячи були цілком «усім зрозумілі».
Недільна заборона колінопреклоніння зберігала свою силу протягом усього Великоднього періоду, тобто всі п'ятдесят днів до Зелених Свят, не тільки на Тиждень Трійці, але на весь п'ятдесятиденний великодній цикл, який, словами Отців, сприймався як одне довге свято, що символізує Новий Вік спасіння у Воскреслому Господі.
Окрім цього, варто звернути увагу, що стояння на колінах і земні поклони в недільні та святкові дні не відповідають духу та змісту молитов і богослужінь. Так само, як і колінопреклоніння після прийняття Святого Причастя. (1Кор. 6:20) Земні поклони символізують собою покаяння та наше рабство перед гріхами та Богом. Однак, прийнявши Пресвяту Євхаристію ми вже перестали бути рабами, але Бог очистив нас, та прийняв як дітей – синів та дочок. Тому, в Православній Церкві зберігається традиція читати подячні молитви після Святого Причастя не на колінах, а стоячи просто.
 |
| Коли і чому не можна "бити" поклони? |
Так само варто зауважити про існуючу традицію Західної (Католицької) Церкви, котра полягає в тому, що з певного часу католики почали вставати на коліна не лише під час молитви, але й під час приймання Святого Причастя. Вивчаючи історію маємо визнати, що така практика цілком безпідставна, не має в собі жодних богословських, історичних та практичних виправдань.У своїй історії Церква знала причастя Тіла та Крові навіть поокремо, але щоб приймати його стоячи на колінах - такого раніше не було. Досліджуючи це питання багато пише професор архімандрит Роберт Тафт, один з найвідоміших сучасних богословів. Навіть будучи католиком він, як чесний та послідовний дослідник та вчений, у цьому питанні змушений прийняти точку зору Православної Церкви.
Тим не менше, в кінці 2009 року Папа Римський Бенедикт XVI закликав католиків ставати на коліна під час причастя і отримувати його одразу на язик. Попередній глава Католицької Церкви не хотів, щоб віруючі отримували причастя в руки та щоб вони стояли, приймаючи причастя. За словами ватиканського літургіста Гвідо Маріні, Папа намагається встановити цю норму для всієї Церкви. "Ми, християни, встаємо на коліна перед Святим причастям тому, що знаємо і віримо, що знаходимося у присутності Єдиного Бога", - пояснює Папа.
Безперечно, молитва на колінах, особливо якщо вона йде від самого серця, з максимальною увагою та благоговінням, не може бути гріхом. Однак, це може бути ознакою нашої годині та небезпечного стану духовної омани – прелєсті. Той, хто дійсно любить Бога, водночас повинен любити та шанувати Святу Церкву з усіма Її традиціями. Відтак, поважаючи науку святих отців, будемо прагнути у повній мірі дотримуватись наших давніх уставів, нічого самовільно не творячи в храмі Божому. Намагаймося старанно та з любов’ю зберігати все те, що було до нас, та не вводити за норму власні забаганки, що ґрунтуються тільки на нашому себелюбстві. Пригадується відомий вислів святого Єфрема Сиріна: «Туди, де порушуються встановлені законом правила, приходять різні нещастя». Церква не проти того, щоб ми висловлювали свої почуття Богу в такий спосіб, але перш ніж робити щось екстраординарне, варто подумати і про тих людей, які стоять поруч. Не варто спокушати інших своєю, часто вдаваною, побожністю. Досвідчені духівники рекомендують тим, хто відчуває неймовірне сердечне бажання бити поклони в невстановлений час, робити це вдома, а не перед людьми в храмі. Звісно, з благословення свого отця-настоятеля.
Поклони – це наче сильнодіючі ліки. Вони можуть допомогти людині, але при невмілому використанні можуть також принести й шкоду. У будь-якому разі, православні християни кожен свій важливий духовний досвід мають узгоджувати з духівником та брати на благословення. Це буде найбільш правильно та корисно.
Тим не менше, в кінці 2009 року Папа Римський Бенедикт XVI закликав католиків ставати на коліна під час причастя і отримувати його одразу на язик. Попередній глава Католицької Церкви не хотів, щоб віруючі отримували причастя в руки та щоб вони стояли, приймаючи причастя. За словами ватиканського літургіста Гвідо Маріні, Папа намагається встановити цю норму для всієї Церкви. "Ми, християни, встаємо на коліна перед Святим причастям тому, що знаємо і віримо, що знаходимося у присутності Єдиного Бога", - пояснює Папа.
Безперечно, молитва на колінах, особливо якщо вона йде від самого серця, з максимальною увагою та благоговінням, не може бути гріхом. Однак, це може бути ознакою нашої годині та небезпечного стану духовної омани – прелєсті. Той, хто дійсно любить Бога, водночас повинен любити та шанувати Святу Церкву з усіма Її традиціями. Відтак, поважаючи науку святих отців, будемо прагнути у повній мірі дотримуватись наших давніх уставів, нічого самовільно не творячи в храмі Божому. Намагаймося старанно та з любов’ю зберігати все те, що було до нас, та не вводити за норму власні забаганки, що ґрунтуються тільки на нашому себелюбстві. Пригадується відомий вислів святого Єфрема Сиріна: «Туди, де порушуються встановлені законом правила, приходять різні нещастя». Церква не проти того, щоб ми висловлювали свої почуття Богу в такий спосіб, але перш ніж робити щось екстраординарне, варто подумати і про тих людей, які стоять поруч. Не варто спокушати інших своєю, часто вдаваною, побожністю. Досвідчені духівники рекомендують тим, хто відчуває неймовірне сердечне бажання бити поклони в невстановлений час, робити це вдома, а не перед людьми в храмі. Звісно, з благословення свого отця-настоятеля.
Поклони – це наче сильнодіючі ліки. Вони можуть допомогти людині, але при невмілому використанні можуть також принести й шкоду. У будь-якому разі, православні християни кожен свій важливий духовний досвід мають узгоджувати з духівником та брати на благословення. Це буде найбільш правильно та корисно.
