Що таке "молебень", та навіщо він нам?

Молебень – це особливе приватне, або загальне богослужіння, котре відправляється в Православній Церкві на знак подяки чи прохання до Господа або Святих угодників Божих. Прагнучи максимально освятити християнина, з плином часом Церква виробила цілу низку спеціальних молитовних чинів та богослужінь, що віддзеркалюють собою всі аспекти життя та потреб віруючої людини. Після гріхопадіння наших Прабатьків, гріх рясно увійшов у цей світ, та й досі всіляко спотворює його.

І тільки благодать Господня, що освячує всіх та все, здатна повернути нашому світу нове значення, преобразити та обожити всяке творіння Боже. Саме для цього Православна Церква уже дві тисячі років у свій духовній практиці використовує цілу низку відправ, серед яких особливе місце займають богослужіння молебнів та освячень.

Коли молебень служиться в храмі з причин, викликаних загальними потребами, як то храмове свято, епідемія, бездощів’я, війна, тощо, то їх правильно віднести до загальних богослужінь. Якщо ж молебень служать в наміренні однієї чи кількох людей, то це вже - приватне богослужіння. Їх відправляють для освячення окремих церковних предметів, для зцілення хворих чи для благословення в далеку дорогу подорожуючих.

За тематикою, їх умовно можна розділити на кілька груп:

1. Освячення природних стихій - води, повітря, вогню та землі;
2. Освячення житла та інших місць проживання або перебування православних християн - будинку, монастиря, корабля, міста, що будується;
3. Освячення їжі та предметів побутової та господарської діяльності - насіння чи плодів рослин, домашньої худоби, криниць, знаряддя для лову риби та інших речей;
4. Освячення початок або завершення доброго діла: навчання, подорожі, сівби, жнив, будівництва жител, військової служби і т.д.;
5. За духовне і тілесне здоров'я людини (молебень про зцілення хворого одного чи багатьох).

За своєю структурою відправа молебню нагадує відправу Утрені, але, на відміну від неї, його можна звершувати не лише в храмі, але й у приватних будинках на прохання парафіян. Якщо молебень має відправлятись у храмі, то його можна служити і до і після Літургії, а також, після Утрені або Вечірні. Під час храмових свят молебню повинен передувати церковний дзвін. За бажанням настоятеля або на прохання парафіян, молебні можуть поєднуватися з читанням акафісту, або з освяченням води.

Однак слід наголосити, що відправа подячних молебнів одразу після звершення Божественної літургії не має під собою жодного підґрунтя, і багатьма сучасними літургістами та богословами вважається за неприпустиму та блюзнірську. Оскільки сама Літургія вже являє собою найвищий прояв подяки людей Богу за дар вічного Життя з Богом, повторювати її ще раз, при чому у скороченій та суттєво зміненій, спрощеній формі, жодної потреби немає, та не може бути.

Що вам варто знати про молебень

Церковна традиція також розрізняє різні чини відправи молебнів за богослужбовими особливостями: одні молебні можуть містити в собі читання канону, інші його взагалі не мають, а ще інші бувають без читання Святого Євангелія.

Тексти молебнів надруковано у «Великому требнику», окремих виданнях «Молитвослова», та особливій книзі - «Послідування молебних співів» - або, простіше – «Молебні чини». Канон молебний до Пресвятої Богородиці часто друкують в кінці «Октоїха».

Можна назвати молебні, що служать без вставки канону: це молебні на Новий рік, на початок навчання, за воїнів перед битвою, за хворого одного чи багатьох, а також, подячні молебні: на знак вдячності Богу за отримання того, про що просили, в день Різдва Христового, при благословенні тих, хто починає подорож, чин благословення бджіл.

Без читання Євангелії звершується чин благословення воїнів, що йдуть на війну, чин молитовний на копання колодязя та знайдення води, чин благословення нового колодязя чи криниці.

У кафедральных соборах, та на великих парафіях, молебні відправляються регулярно, а про дату й час відправлення священик нагадує після проповіді, а також, повідомляється на церковній дощі об’яв. В малих парафіях, де подібної практики немає, замовити відправу молебню можна звернувшись в церковну лавку, або безпосередньо до отця-настоятеля.

На останок ще слід, напевне, особливо підкреслити духовну шкідливість практики, коли люди замовляють відправу молебнів, акафістів чи освячень води, але самі на цих богослужіннях відсутні. Чимало людей вважають можливим заплатити в церковну лавку певну суму, але при цьому, в той самий час, спокійно займаютися домашніми справами. Виняток тут може бути лише один: якщо на одну годину було замовлено молебні у різних храмах. Тим не менше, віруючим людям надалі слід так складати свій розпорядок дня, щоб ні робота не заважала богослужінню, ні щоб богослужіння не заважало роботі. Богу потрібне наше серце, а не гроші. Тож якщо серця та любові немає – жодні молитви чужих людей за нас нам не допоможуть. Навіть за дуже великі гроші. Бога не обманеш.

Господь бачить наше серце таким, яким воно є. І випробовування нам посилаються в міру нашого духовного росту. Тому, дивною є практика багатьох віруючих людей, коли вони замовляють з одного приводу кілька богослужінь в різних церквах. Це шкідлива та язичницька практика, що прийшла до нас з католицизму,і яка немає нічого спільного з чистим вченням Церкви Христової. Бога «кількістю не візьмеш». Такі грубі та нерозумні уявлення про характер наших стосунків з Богом – неабияка причина ще раз подумати про якість християнського життя. Чи дійсно, нашим Богом є Ісус Христос, чи, може, хтось інший, той, з ким простіше домовитись, а при потребі й відкупитись?

Відправи молебню та інші глибокі богослужбові чини - чудова можливість освячення усіх граней нашого життя Животворчим Духом Божим. Однак не можна забувати, що без нашої глибокої та внутрішньої віри будь-який обряд, навіть самий прекрасний, залишається лише мертвим обрядом, на який ми лише даремно витрачаємо свої гроші та час.