Під час відправи Божественної літургії відбувається надзвичайно урочистий момент, який в церковному уставі має назву «Малий вхід» - це хід священнослужителів зі Святим Євангелієм. Таку назву він отримав на відміну від Великого входу, який відбувається подібним чином, але не з Євангелієм, а з Чашою та Дискосом, у яких покладено заготовлені для освячення Святі Дари. Отже, під спів третього антифону, священнослужителі тричі хрестяться перед Св.Престолом, цілують його та Євангеліє, що на ньому лежить, кланяються один одному, а якщо це єпископська служба – то єпископу.
Далі старший священик бере в руки Євангеліє та передає диякону. Той, приймаючи книгу цілує священику руку. А диякон або наймолодший священик, тримаючи книгу трохи над головою, разом з іншими священно- та церковнолужителями обносять її навколо Престолу, і виходять на солею. Якщо ж це архієрейське богослужіння, то служителі виходять через дияконські двері одразу на середину храму, де на архієрейському амвоні стоїть єпископ. Там, обійшовши навколо нього, диякон дає владиці цілувати книгу, а після його благословення служителі заходять у вівтар.
У деяких православних та греко-католицьких парафіях є традиція, що священик вийшовши з дияконських дверей на Малому вході, трохи опускає Євангелію та дозволяє цілувати її парафіянам, що стоять попереду. Насправді, ця благочестива практика не має жодних підстав у церковному уставі та православній традиції. По-перше, таким вчинком священик неминуче розділить людей на «достойних» та «недостойних», оскільки, далеко не всі матимуть змогу прикластися до святині. Особливо ті, що стоять позаду. А по-друге, заведення такої традиції суттєво збільшує тривалість і без того довгих православних богослужінь.
 |
| Коментар про Малий вхід на Літургії |
Тим не менше, заведення або скасування такої практики вимагає особливої обережності та пастирського такту. Перш ніж категорично скасовувати такі речі, священику потрібно декілька разів поспіль на проповіді роз’яснити людям чим саме викликані ті чи інші зміни в давно відомому їм богослужінні. В тому, що ми цілуємо або даємо комусь цілувати Святе Євангеліє гріха, безперечно, немає. Гріх тут у тому, що ми на догоду кільком людям, намагаємось самочинно вносити зміни в хід древніх православних служб.
