Туринська плащаниця або саван з Турина – погребальне полотно, у яке за легендою було огорнуте тіло Ісуса Христа. Щодо автентичності цього полотна упродовж останніх віків не вмовкають суперечки. Історія свідчить, що з часу Воскресіння Господнього і десь до 12 століття жодних надійних відомостей про нього немає. Натомість вже десь з 12-13 століття в різних авторів Західної Церкви зустрічаємо чимало легенд та переказів, які начебто підтверджують оригінальність савану. Саме з цього часу можна вести мову про Туринську плащаницю, як історичний артефакт.
Задокументована історія Туринської плащаниці розпочинається у м.Лірея (Франція), де саван з'явився у 1353-1356 рр. У той час він був власністю якогось Жоффрея Чорного. Про Жоффрея І Чорного, хрестоносця і правителя земель Ліреї, відомо небагато. Серед цікавих відомостей — згадка про храм Благовіщеня, побудований у місті за його наказом у 1353 р. Деякі дослідники стверджують, що Жоффрей Чорний мав намір зберігати і показувати у цьому храмі справжнє поховальне полотно Христа. За життя Жоффрея І саван дійсно був виставлений для загального огляду в Ліреї, що документально підтверджує свинцевий медальйон, який зображає плащаницю з добре видимим подвійним силуетом людини і тканиною з візерунком у вигляді риб'ячого кістяка. Цей медальйон був виловлений із Сени в Парижі у 1855 р., а сьогодні зберігається в музеї Клюні.
1898 р. плащаницю було виставлено на загальний огляд. Фотограф-любитель на ім”я Секондо Піа зробив декілька знімків і неймовірно здивувався : на негативах він побачив чіткий людський лик! Це відкриття поставило перед вченими та віруючими цілу низку питань, зокрема, щодо автентичності плащаниці та особи, яка на ній була зображена. Проте серйозні дослідження, за допомогою сучасних методів, вченим вдалося провести лише наприкінці 20 століття.
Упродовж останніх років наука кілька разів намагалась з’ясувати точний вік савану. Результати радіовуглецевого датування ще раз підтвердити думку істориків. Орієнтовний вік Туринської плащаниці – Середні віки або навіть 14 століття.
Раніше Ватикан не схвалював жодних досліджень, але з середини 20 століття деяким науковцям пощастило працювати саме з оригінальною версією Туринського савану.
 |
| Дещо з історії Туринської плащаниці |
У 1988 р. було проведено датування методом радіовуглецевого аналізу. Зразок було розділено на три частини і досліджено в лабораторіях університету Арізони (США), Оксфордського університету (Великобританія) і Федерального політехнічного інституту в Цюріху (Швейцарія). Фахівці лабораторій дійшли висновку, що виготовлення плащаниці припадає між 1275 і 1381 рр. Однак пізніше у наукових журналах з'явилися статті, що піддавали критиці ці результати.
Учасник першого проекту з дослідження Туринської плащаниці, хімік з Лос-Аламоської лабораторії в США Раймонд Роджерс, проаналізувавши хімічний склад тканини, висловив припущення, що зразки, зняті для аналізу, було взято не з основної тканини, а з її латок, накладених під час однієї з починок Плащаниці. Критика скептиків спонукала до спеціального дослідження зразків під мікроскопом, яке виявило однакове плетіння ялинкою, як у зразків, так і решти тканини плащаниці. Подібне плетіння не має інших аналогів.
Цікаво, що саме структура плетіння савану свого часу стала свідчити проти версії, що Туринська плащаниця походить з 1 століття. Річ у тім, що спосіб, яким було виткано досліджувану плащаницю в часи земного життя Господа нашого Ісуса Христа людям ще був невідомий. У грудні 2009 р. під час розкопок в Єрусалимі вчені вперше віднайшли зразок погребельного савану часів 1 віку. Воно було виконане методом простого двостороннього переплетення ниток, у той час при виробництві Туринського савану використовується саржевий (діагональний) метод плетіння. А як відомо цей спосіб уперше з’являється не раніше, як тисячу років після смерті Спасителя. Все ж деякі вчені свідчать, що подібний спосіб шиття міг бути привезений з Сирії. Там він міг зустрічатися й раніше, але використовувався виключно для похорону надзвичайно заможних людей.
У науковій літературі часто висловлюється припущення, що полотно Плащаниці могло бути забруднене більш "молодим" вуглецем. Особливого поширення отримала колективна стаття директора Інституту криміналістики ФСБ Росії д.т.н. А. В. Фесенко, директора Російського центру Туринської плащаниці А. В. Белякова, начальника відділу Інституту криміналістики ФСБ к.х.н. Ю. Н. Тількунова, начальника відділу Міністерства юстиції РФ к.х.н. Т. П. Москвіної «До питання про датування Туринської плащаниці», опублікована у Віснику РАН. У ній автори статті стверджують, оскільки плащаниця піддавалася різним впливам, у тому числі виварюванню в олії, то методики підготовки зразків плащаниці, при здійсненні радіовуглецевого датування, не забезпечують її повного видалення. Введення в 1532 р. у тканину 7% олії, за розрахунками авторів, могли змістити дату створення плащаниці не менше, як на… 1300 років!
Сам оригінал плащаниці нині для загального огляду виставляється вкрай рідко. Зате його численні копії роз’їхались по всьому світі. 2010 р. до плащаниці приїжджав поклонитись Папа Бенедикт. Безперечно, завдячуючи цьому савану, Турин став значним духовним та паломницьким центром католицької Франції.
Як би там не було, Туринська плащаниця вже багато віків не перестає нагадувати всім віруючим та невіруючим про те, що відбулося на Голгофській горі заради спасіння людства. Православна Церква, як зрештою і офіційна Католицька, ніколи не стверджувала, що Туринська плащаниця є оригіналом плащаниці Спасителя. Тим не менше, ця плащаниця, як і кожна ікона, сьогодні через благочестиве молитовне споглядання може допомогти людям наблизити свої серця та душі до закатованого, розіп’ятого та положеного у гріб Ісуса Христа – нашого Спасителя і Бога. В цьому є найбільша духовна цінність Туринського савану. Як без Голгофи немає Воскресіння, так без довіри до Бога не може бути спасіння душі та вічного життя.
