прекрасно.
Одначе, вкотре пригадаю очевидну істину - вміння слухати, це набагато більший дар, аніж бажання повчати. В якісь мірі, кожен з нас має чим поділитись зі своїм ближнім – не лише грошима чи майном, але головне у нашій темі – певним знанням, інформацією, любов’ю чи вірою. Тому, насправді, немає жодних підстав комусь себе вирізняти особливо, у будь-якій інтернетній розмові. В інтернеті, як і перед Богом, – усі ми рівні.
Ну, а сьогодні, я б хотів поговорити з вами про деякі питання, що особливим чином вас зацікавили. Отже давайте розпочнемо. І сьогодні у нас на “порядку денному” аж дві теми. Одначе не бійтесь. Я спробую не забирати у вас багато часу :).
Про Церкву та гроші
/// почему в церковной лавке все предметы церковной утвари расписаны по прейскуранту,т.е. на каждой иконе,книге,свечке есть ценник...
Тому, що будучи Боголюдським організмом Церква вимушина миритись з існуючим станом справ, і не отримує усе своє начиння безбосередньо від Господа з небес безкоштовно. Все, що ви бачите у церковній крамниці – зробили певні люди своїми руками. Більше того. Дуже багато з того що ви бачите, зроблено руками взагалі невіруючих людей. Тому, виходячи суто з прагматичної необхідності, нині в храмах більшіть “реалізованих товарів”, як і усе в цьому світі, мають свою конкретну ціну. З точки зору віруючої людини тут немає жодних суперечностей. Інша справа, що Церква завжди осуджувала бажання лише заробити гроші на такій торгівлі, мати більший зиск з подібного продажу за рахунок компромісів у совісті людей, що керують церковною крамницею. Для нас, людей віруючих, гроші це зовсім не зло, але реальна можливість з їньою допомогою послужити іншим. Однак, гроші, як і все в цьому світі, можна використати і для спасіння душі, і собі на погибель.
/// И все требы сначала оговариваются в цене,а после говорят уже о душе и великом.По-моему это неправильно. А как же лепта бедной вдовы? И каких менял и торговцев Иисус изгонял из храма?
Так от, випадки коли ціна “треб” у храмі спочатку обговорюється поміж “виконавцем” та “замовником” – це суттєве порушення церковних канонів та правил. Служителі церкви за явно доведену таку провину можуть і повинні бути відсторонені від свого подальшого служіння, і заборонені у служінні до повного розкаяння. Одначе, насправді, таких випадків дуже і дуже мало. Чому? Тому, що переважна кількість таких випадків – це плід хворобливої уяви церковних опонентів, людей невіруючих та впертих грішників.
Люди часто бажають виправдати свою власну лінь недоліками духовенства. Я сам багато чув про грошолюбних попів які нічого не роблять як лише їздять на “Майбахах”, пють і гуляють за чужий рахунок, і будуть собі за рахунок бідних бабусь-пенсіонерок величезні палаци. Я чув неодноразово про це, однак за усю свою священичу практику сам жодного разу такого випадку не зустрічав, і нічого не знаю про якихось конкретних таких людей. Можливо, десь і є священнослужителі з високими статками, одначе можу передбачити, що згадані багатства зовсім не є наслідком їхньої активної фінансової діяльності у храмах.
Що ж стосовно жертви бідної вдови, так тут справа дещо в іншому. Євангеліє прославляє цю вдову зовсім не тому, що вона навчила людей як треба дуже і дуже мало жертвувати, за її прикладом. Навпаки - жертва вдови полягала у тому, що вона віддала усе що мала – дві найменших тогочасних монети. Тому, нам важливо вчитися тут головного – покладатися на Бога до останньої коми та йоти. З прикладу бідної вдови видно, що це цілком можливо і нам.
Ну, а міняйли..Справа у тому, що тогочасна політична ситуація в країні була такою, що в країні де жив Ісус ходили паралельно декілька типів грошових знаків. Були гроші євреїв, гроші римлян, та навіть у храмі були свої власні, “чисті монети”. Тому, по-суті, нічого поганого у наявності точок обміну валюти не було. Однак, звідси цілком справедливе питання : якщо нічого поганого не було, чому Христос з таким обуренням накинувся на торговців? Відповідь проста і очевидна. Люди яких осуджував Спаситель приходили у храм не для того, щоб молитися, а саме для того, щоб лише робити свій бізнес.
Отож, як бачимо, згадана проблема видається нам сильно надуманою. Вона є болючою лише для людей невіруючих та скнар. Перші шукають способів очорнити Церкву Божу, інші – знайти виправдання власній жадібності . Бо й справді, ніхто з тих, хто “викриває” Церкву у її грошолюбстві сам не дав жодного разу на храм хоча б стільки, скільки витрачає на сигарети, чи якісь інші власні забаганки. Для християн, як і взагалі для номальних людей, щедрість це цілком природня і нормальна риса характеру.
Про Церкву і політику
/// Фактом вже є співпраця в нашій державі церкви та політики. Як ви розцінюєте дуже тісну співпрацю церкви та політики в нашій державі?
Класичним визначення слова “Політика” є твердженя про те, що це мистецтво керувати державою. По своїй суті християнство сприймає політику і політиків як недосконалим, але вимушеним устроєм для забезпечення порядку на світі. Ми бачимо безліч недоліків керування одними людьми іншими, вважаючи при цьому, що оптимальною системою правління є т.зв.теократія. Одначе, ті умови які складаються для нашого часу, не дають змоги забезпечити подібний устрій. Тому, християни за дві тисячі років свого існування завжди і постійно розглядали будь-яку систему політичного устрою чепрез призму Промислу Божого, тобто Його всеблагої турботи про людей, заради нашого блага. І злі і добрі земні владики поставляються нам Богом для нашої духовної користі.
Політична свідомість та інтелектуальний рівень людства загалом призвів до того, що поступово зникають такі політичні системи, де вся влада знаходилася б в одних руках. Людство в цілому поступово розвивається, шукаючи такий оптимальний спосіб існування, який би одночасно був найбільш сприятливий для усіх прошарків суспільства. І як ми знаємо, з близько двадцяти різних форм правління нині найбільш сприйнята в нашому соціумі саме демократія. Звісно, що тут можна дуже багато говорити про її недоліки. Одначе, для нас важливо інше. Завдяки саме демократичним принципам у християн, як повноцінних членів будь-якої держави, є реальні важелі для захисту власних прав та свобод. Зрозуміло, що світська влада може або сприяти розвитку Церкви, або поставити саму Церкву в такі умови, в яких її існування, діяльність та подальший розвиток буде неможливим.
Треба сказати, що в такого союзу (світської та церковної влади) неминуче з’являються й недоліки. Однак, вони не можуть бути на заваді об’єднаної і багатоперспективної співпраці на користь людського добра. Всі збочення з цього шляху – це персональні помилки та гріхи окремих людей.
/// Как соотнести с постулатами "власть - от Бога" и "Ни жида, ни эллина, ни варвара, ни скифа" нынешнюю очень категоричную направленность, ориентацию конфессий на различные политические силы?
Людський гріх призвів до того, що нині навіть найкращі та найшляхетніші людські наміри можуть в суспільстві “втратити репутацію”. Всяка людина схильна до гріха, і часто не маючи сил та бажання боротись з ним – легко здається перед ним. Пред випробовуваннями не встоюють навіть, здавалося б, найкращі люди. Скажімо, типовий приклад – наші депутати. Покажіть мені хоча б щось поганого з їхніх передвиборчих обіцянок? Однак, сила влади і сила грошей для маловірних буває дуже губительна. Такі люди спочатку гинуть духовно, а потім і фізично. Бувають випадки, що й навпаки. Однак – навіть масовість гріха у світі не повинна повергати людство у відчай. Навпаки. Це має стати для усіх нас чудовим підвердженням того, що існують окрім державних законів також і духовні закони, без уваги на які ми не можемо побудувати здорової держави, і отримати ще тут, на землі, те, що ми зазвичай називаємо щастям.
Те, що політики і “церковники” мають спільні інтереси, погодьтесь, цілком зрозуміло. Інша справа, яка для багатьох є спокусливою це те, що дуже часто в окремих діячів виникають спокусливі думки щодо власної користі, через таку співпрацю. Думаю, що у переважній більшості випадків така “користь” залишається нереалізованою. І політики і церковні служителі швидше втрачають авторитет, аніж щось для себе здобувають. І Бог і люди засуджують вузькі та егоїстичні наміри. Більш детально, і “по-пунктах” ми з вами поговоримо про це згодом.
Дякую усім за увагу. Помагай нам Бог!
