екслюзивно для читачів “Автокефалії” у цій публікації спробує зараз усім вам розповісти про все що сам бачив і чув того дня.
Преосвященний єпископ Афанасій, керуючий Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ, разом зі своїм секретарем – ігуменом Антонієм (Боднарцем) презентували усім присутнім кілька останніх випусків редагованої ними газети – “Добродій”. Як свідчить кредо самих видавців, вони роблять газету “для справжніх християн і тих, хто хоче стати ними”. І справді, ось уже більше ніж шість з половиною сотень (!) випусків газети розносять Слово Боже та церковну науку не лише в межах єпархії, але й далеко поза нею: по всій Україні та за кордоном.
Будь-хто з бажаючих просто зараз може оформити підписку на цю газету в будь-якому відділенні поштового зв’язку України. На сьогодні газета “Добродій” – єдина газета видавництва УАПЦ, що має всеукраїнський статус. Ціна передплати на наш час дуже символічна, щоб не сказати смішна – лише 18 гривень на півроку. А це, приблизно, вартість одного примірника “світського” ґлянцевого видання. Передплатний індекс “Добродія”– 23192.
Наша порада вам одна – не зволікайте! Обов’язково передплатіть газету собі, та порадьте це зробити своїм рідним, близьким, знайомим, колегам по роботі. А ще, річна передплата на цей православний двотижневик зможе стати чудовим Різдвяним подарунком людині, яку ви любите, і якій бажаєте спасіння душі і тіла.
А ось митрополит Івано-Франківський та Галицький Андрій презентував присутнім і люб’язно запропонував нашій редакції примірник власного єпархіального видання : часопису “Рідна Церква”. На суд читачів був представлений його останній, “найсвіжіший” випуск, що увінчав минулий 2010 рік Божий. В офіційному виданні Івано-Франківської єпархії УАПЦ, що виходить як квартальник, можна знайти багато цікавих матеріалів. Офіційна частина розповідає читачам про життя єпархії, і служіння її архипастиря. Наприклад, у цьому номері (який вийшов цього разу подвійним: №3-4) коротко і хронологічно подано найважливіші події єпархії від серпня, і аж по грудень. А ось три наступні статті розповідають читачам уже більш розлого про важливі події з життя парафій УАПЦ: розповідається про відвідання митрополитом Андрієм храму Преображення Господнього м. Тлумача, про перебування ковчегу святого великомученика і цілителя Пантелеймона з його святими мощами на Галицькій землі. Стаття “Рай для душ на землі” розповідає про “Михайлівську гору”, що на околиці села Підмихайля Калуського району Івано-Франківської області. Колись там був відомий на увесь край монастир, а нині занедбана святиня переживає своє відновлення. Нещодавно зусиллями громади та настоятеля тут було зведено храм, а 21 листопада чин його посвяти здійснив Високопреосвященний владика-митрополит Андрій.
На перевеликий жаль, в цьому числі “Рідної Церкви” було і про сумне: на сторінках часопису поміщено і два некрологи. Українська Автокефальна Православна Церква з часу виходу попереднього числа видання втратила двох ревних пастирів Івано-Франківської єпархії. 3-го жовтня 2010 року на 64-му році життя після тривалої і невиліковної недуги спочив у Бозі настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці с. Одаї Тисменицького району, Тисменицький благочинний УАПЦ, митр. прот. Любомир Палюга. А вже 6 грудня 2010 року нашу церкву знову облетіла сумна звістка – на 73-му році життя, після тривалої і важкої хвороби упокоївся митр. прот. Юрій Федик, благочинний Богорочанського району, настоялель храмів Св. архидиякона Стефана с. Забережжя, та Архистратига Михаїла с. Іваниківки. Вічна їм пам’ять!
Цікавим і оригінальним є використання вкладки в згадананому виданні.Середня частина “Рідної Церкви” фактично є окремим і самостійним виданням. “Монастирський листок” – а саме таку назву він має, є виданням Преображенського угорницького чоловічого монастиря УАПЦ. Зазвичай, у ньому друкуються тексти богословсього та аскетичного характеру. Скажімо, цього разу, стаття розповідає про те “Якою повинна бути словесна молитва”, що таке просфора, антидор та артос. В розділі “Проповіді” завжди можна знайти найкращі зразки гомілетичної творчості православних пастирів. Цього разу тут можна прочитати “Слово на Різдво Христове” протоієрея Миколая Новосада. А ось в рубриці “З нотаток паломника” можна прочитати надзвичайно цікавий текст Івана Липка про його подорож на святу гору Афон. Авторська розповідь, коли це доречно, переривається вдалими історичними довідками, та своєрідним екскурсом у минуле, і цим робить публікацію ще цікавішою.
У нас є переконання, що й ви читаючи це захопливе історично-оповідання незчуєтесь, коли шість сторінок тексту для вас дуже швидко промайнуть. А надпис “далі буде” з одного боку буде вам вселяти надію, що у цієї надзвичайно цікавої розповіді є продовження, а з іншого боку викличе суперечливі відчуття – це продовження вам треба буде чекати до кінця першого кварталу 2011 року, до часу випуску нового номера.
Ну, і закінчують “Рідну Церкву” три аналітичні статті: “Історичні умови виникнення протестантизму в Україні” отця Андрія Сокальчука, роздуми ієрея Василя Амброзяка “Валеологія : наука чи релігія XXІ ст.”, і редакційна замітка “Святі отці про Астрологію”. Увінчує часопис кольорова світлина храму-каплиці Великомученика Пантелеймона села Коршева Отинійського деканату. На внутрішньому боці обкладинки коротка розповідь про цей храм, та про його настоятеля – отця Миколая Гелетюка, який ревно трудиться у ньому уже майже десять років.
Нам залишається лише порадіти за редакцію “Рідної Церкви”, яка уже протягом кількох останніх років знаходить кошти та можливості робити добре православне видання Української Автокефальної Православної Церкви.
Особливої уваги в списку презентованих в цей день видань УАПЦ варто віддати величезному червоному тому “Православного молитвослова”, видання якого, безсумнівно, можна назвати чи не найбільшою духовною подією нашої Церкви у минулому році. До цього УАПЦ, здається, не мала таких вишуканих і добре продуманих богослужбових друкованих видань. Весь перелік змісту молитвослова українською мовою, який переклав, упорядкував та зредагував преосвященний єпископ Вишгородський Володимир (Черпак) з однодумцями, займає більше тринадцяти сторінок, а вся книга має майже вісімсот!
Коли береш її до рук, перше, що приходить на думку – питання, як взагалі таку красу можна було зробити? Та й взагалі, цікаво, як могла наша Церква упродовж двадцяти років обходитись без подібного видання? Незрозуміло! Слава Богу, що нині УАПЦ зміцнюється і збільшується не лише парафіями, але й добрими та грамотними архиєреями, здатними не лише щось і когось критикувати, але й творити і важко працювати для добра Церкви. Звісно, критикувати завжди простіше.
А продовжуючи мову про унікальність згаданого видання хотів би сказати ще лише про один цікавий факт: саме видання зроблено у кольорі, у червоній твердій позолоченій палітурці. Навіть незалежно від самого змісту книги, видання такого рівня книги в наш економічно нестабільний час – воістину подвиг, і вимагає величезного вкладення коштів. Однак, що цікаво, вийшовши з друку ця книга майже одразу стала бажаною та затребованою не лише в духовенства українських Церков, але й у православних мирян. Люди бачать, що навіть потративши певні кошти на її придбання, вони отримують якісний продукт, який може стати не лише окрасою бібліотеки, але й необхідним підручником благочестя у власній “домашній церкві”.
Молитва рідною, українською мовою – це величезний дар і Боже благословення! Готуючи цей фоліант до друку упорядник і перекладачі за зразок використовували розрізнені тексти перекладів УАПЦ 20-60-х років XX ст. Тексти перекладені з церковно-слов’янської мови, подекуди звірені зі старо-грецькими оригіналами із стародруків Києво-Печерської Лаври, інших вітчизняних та іноземних видань XV-XVIII стт. До речі, сьогодні ціна книги – приблизно 180 гривень. Повірте, це не так вже й багато як для видання такого рівня наукового та технічного виконання. Ну, і скажу ще від себе – мій примірник молитвослова у кілька разів дорожчий ніж ці гроші. Мені пощастило отримати його з рук самого єпископа Володимира, який долаючи свою природню скромність навіть залишив мені на ньому свій дарчий надпис.
Сподіваємось, “Православний молитвослов” – це перша книга такого рівня, але зовсім не остання праця Його Преосвященства на благо нашої святої української Церкви! То ж чекаємо наступних звершень, та творчих досягнень!
Високопреосвященний архиєпископ Макарій, Львівський, керуючий Рівенсько-Волинською та Таврійською єпархіями УАПЦ представив на суд присутніх власну розробку “настільного” “Українського церковного православного календаря на 2011 рік Божий”. Помітно якісну роботу друкарів і упорядників, видання зроблено на достойному поліграфічному рівні.
У змісті видання ми зустрічаємо типові відомості про новий рік, місяцеслов та богослужбові зауваги до окремих свят річного богослужбового кола, Пасхалію на 2011-2031 рр., довідник імен святих, український історичний календар. Також у календар видання Львівської єпархії УАПЦ поміщено статті: «Духовний подвиг Пилипа Морачевського», «Постать – гідна подиву», «Досвід Патріярха Мстислава – виміри й оцінки», «Подвійна агентура НКВС і гестапо проти УАПЦ», «Архипастирське послання Полікарпа Сік орського», «Вшанування 10-ї річниці відходу у вічність Патріарха Димитрія», «Духовний лідер відродження Київської Церкви», «Уміймо шанувати і пам’ятати своїх героїв». Також на сторінках “Календаря” надруковано адресар духовенства Львівської, Рівенсько-Волинської, та Таврійської єпархій.
Серед очевидних недоліків видання – присутність в календарі статей неправославних авторів. Зокрема, авторства пана Ю. Ісіченка, ще в 2003 році відлученого від УАПЦ священнослужителя. Для багатьох сторонніх щодо УАПЦ людей виглядає досить однозначно: владика Макарій підтримує існуючий в УАПЦ розкол, і навіть пропонує йому на шпальтах свого видання безкоштовну рекламу! Дивно помічати таку нерозсудливу поведінку від одного з найповажніших православних ієрархів. Невже, таким невдалим способом видавці календаря шукають дешевого самоствердження? Швидше за все, це принесе лише протилежні результати, ніж очікувалось ними! Незрозуміло, чому в однієї з найбільших єпархій УАПЦ не знайшлося грамотних богословів, здатних у такому досить простому, псевдонауковому стилі написати те ж саме, про що написав Ісіченко. До речі, нагадаю, що саме на території Львівської єпархії вже багато років існує духовна школа УАПЦ! Яка ж це образа та приниження для тамтешнього ректорату і усього викладацького складу!
І взагалі, вірні нашої Церкви просто переконані: від мужів зрілих і достойних в УАПЦ очікують саме таких вчинків – зрілих, достойних, та розважливих. Той хто хоче в розкол, може в нього перейти не афішуючи цього в календарях. Незрозуміло…
Однак, з невеселої теми перейдемо на більш оптимістичну. В кінці року редакція нашої “Автокефалії” також підготувала для наших читачів та друзів ще один сюрприз. Ми підготували до друку і видали одразу два товсті томи інтерв’ю, статей та коментарів головного редактора Uаос.Net протоієрея Євгенія Заплетнюка. І хоча вам очевидно, що і цей текст написаний саме ним, все одно я відкидаючи зайвий сором скажу, що згадані книги – це досить неперсічна подія для нашої Церкви. Хоча б тому, що і їй аналогів раніше не було.
Не лише я, але ще більше мене мої помічники і однодумці, співробітники нашої редакції багато попрацювали, кожен на своєму місці, щоб врешті запропонувати постійним відвідучам та пошанувальникам нашої праці своєрідне “оффлайнове”, “поза-мережеве” видання сайту. У двох томах (а це майже 900 сторінок!), зібрано найважливіші авторські тексти, коментарі, проповіді та інтерв’ю кількох останніх років.
Перший том має назву “Вірою оживлятесь”, і його видання було приурочене ще до десятої річниці Першосвятительського служіння на Київській митрополичій кафедрі Блаженнійшого Мефодія, митрополита Київського і всієї України, яке ми відзначали у 2010 році. Другий том отримав назву “Віру держіть непохитно”, і його видання автор та редакція присвятила блаженної пам’яті архиєпископу Дрогобицькому і Самбірському Феодосію (Пецині), чия передчасна смерть стала величезною втратою для нашої Святої Церкви, і усіх, хто знав і любив Його Високопреосвященство.
Обидві книги видані на доброму папері, набрані зручним для читання шрифтом. Єдиний очевидний нам недолік, окрім дрібних помилок у тексті, яких на жаль, так і не вдалося цілком виявити і знищити до друку, відносно висока ціна, зумовлена невеликим тиражем книжок. Однак, в такій технології є і свої перваги: за попередньою домовленістю ми можемо друкувати наші книги усім охочим їх придбати тиражем буквально від 1 примірника. Звісно, найцінніше тут – здобутий нами досвід, якого у цій справі ми мали перед цим небагато. Забігаючи наперед похвалимось, що уже зараз верстається наша нова, уже третя книга, великого формату, але про неї ми розповімо згодом більш детально.
Це поки-що все. Маємо добру надію, що розвиток і кількісний зріст парафій та єпархій УАПЦ, а також покращення структури церковного управління, зокрема створення нашого Місіонерського відділу зможе принести добрі плоди в царині церковного друкарства, богословської освіти, та основне – в якості нашого з вами православного християнського життя і в нашому вдосконаленні у благочесті.
Протоієрей Євген Заплетнюк,
Голова Місіонерського відділу Патріархії УАПЦ
