в Церкві Православній і встановлено традицію нинішню, М’ясопусну неділю, називати неділею про Страшний суд.
Сьогодні ми дуже часто і звідусіль чуємо про те, що існує людський суд, що часто люди судять одні одних, а навіть і осуджують і засуджують. Ще є цілком справедливий суд, і навіть спеціально навчені та законно обрані судді, що мають своєю роботою судити інших. Вони для цього від держави мають необхідні повноваження, і їх рішення є обов’язковими до виконання. Суд поставлений людям для їхньої користі. І все ж ми з вами певним чином боїмося суду бо знаємо, що він дуже часто буває несправедливим.
У житті ми часто зустрічаємо випадки, коли багато людей, навіть і достойних суду, варті навіть найбільших покарань за свої вчинки живуть на волі безпечно та безкарно. Ми переконуємось, що навіть і в демократичних країнах, якою є також і наша Україна, демократія працює тільки для тих людей, у кого є гроші. У кого ж грошей немає, або є тільки зовсім мало, оця розхвалена всіма демократія не працює. Тож коли ми з вами чуємо мову про суд вже самі боїмося. А що вже говорити про той суд, який вже наперед названий «Страшним»? Коли ми чуємо словосполучення «Страшний суд», то розуміємо, що очевидно це буде ще щось набагато гірше. А що роблять люди коли чують про ймовірну небезпеку? Звичайно, вони починають боятися!
А ось нині Церква Христова хоче пояснити нам, що Суду Божого нам потрібно боятися не безумовно, не тваринним страхом, але лиш у певному, особливому християнському сенсі. Святе Євангеліє, яке ми щойно прослухали, в цьому нам особливо допомагає. І тут перш за все слід підкреслити, що розповідь про Страшний суд Божий – це не притча, і не алегорія. Це реальний опис того, яким чином буде відбуватись подальша людська історія.
Ми вже знаємо, як колись Христос Спаситель приходив у цей світ, "Себе Самого умалив, вигляд раба прийнявши, в подобі людській був, і з вигляду став як людина". (Флп. 2: 7) для того щоб спасти кожного з нас. Він прийшов у людському вигляді для того, щоб людський рід у Христі Ісусі відчув сотілесника собі, рівному з нами і близькому кожному з нас. І у зв’язку з цим, нам надзвичайно важливо є розуміти, що таке для християнина оцей Суд Божий. Під містичною розповіддю Ісуса Христа, з її алегоричними картинами, криється картина реального людського буття. Очевидно, що Суд Божий відрізняється від того, що ми звикли згадувати при слові «суд». Ми вже згадували, що є далеко непоодинокими випадки того, що суддя чинить з власної користі, і судить інших несправедливо. Багатий злочинець живе на волі, а бідна людина, що не має змоги знайти собі доброго і дорогого адвоката змушена роками страждати у в’язниці. Суд Божий – зовсім інший.
 |
| Ікона Страшного суду |
Суд Божий це те, як ми самі себе визначаємо по відношенню до Божої Правди. Суд Божий – це наш самосуд. Це момент нашої духовної самоідентифікації. Це той час, у якому ми самі собі обираємо чи ми хочемо бути з Богом, чи ми хочемо бути з дияволом. Бо й такі серед нас також є. У людини немає іншого вибору – лише Бог та лише диявол. Третього не дано. І от для нас, християн, цей Суд вже розпочався і триває кожного дня і кожної хвилини. Ми самі собі вибираємо, по яку руку нам стати від Христа : чи по ліву, чи по праву.
В той же час Суд Божий – це дуже справедлива річ, яка для багатьох християн є радісною та обнадійливою. З часом другого пришестя Христового, врешті-решт ця зла система речей, у якій ми з вами живемо, зупинить своє існування, і наша земля з гріхом та усіма темними людськими справами перестане існувати. Настане новий світ, з його новим Небом, і новою землею. Вся наша земля буде новим раєм, де будуть жити ті люди, які люблять Бога, і ставлять Любов на перше місце у житті.
Для чого ще потрібен Суд Божий ? Для того, щоб на ньому було ясно підтверджено і виявлено якість нашого життя. Ви знаєте, що та людина яка помирає, одразу стає перед Лицем Божим. Там їй буде встановлена тимчасова відплата за її життя. Тим, хто жив поза Богом, буде показано жах пекельних мук, а тим хто знав і любив Бога – будуть показані райські оселі. Від того часу, поки людина померла і чекає остаточного Суду Божого, в нас є можливість молитися за таких людей. І ми з вами можемо багато чого змінити у їх долі. Так живі можуть допомогти померлим. Пригадуєте, учора ми з вами молилися за усіх від віку спочилих отців і матерів наших, що потребують нашої молитовної допомоги і підтримки. Вони самі собі допомогти уже не можуть, і вже навіть молитися не можуть. А ми можемо, тому і молимось, допомагаючи їм до часу Страшного суду, і маємо сподівання, що й за нас колись хтось так само буде молитись коли ми помремо.
Ще суд Христовий потрібен і для того, щоб віддати належну шану не лише праведній душі, але й людському тілу. Що я маю тут на увазі? Багато людей буває хоронено з особливими почестями : їм одягають прекрасні одежі, їх кладуть у коштовні гроби, але їхня душа потрапляє в пекло, через те, що в них було мало справ любові. У той же час, буває багато людей, у яких лиш богобоязливе і цнотливе життя було єдиним багатством, що в них було. Їх хоронять скромно, бідно, немов останніх з людей, як злочинців, і їх ніхто не згадує після смерті. Суд Божий поставить все на свої місця. Праведники будуть показані явно, і тіла дані їм отримають заслужену славу і почесть.
Суд Божий – це час, коли явно виявляться усі наші вчинки. Коли Перст Божий вкаже на грішника, а праведника очікуватиме заслужена похвала. В житті ми очевидно, хочемо і любимо коли нас хвалять, і придумаємо собі підстави для гордості, навіть коли не варті й жодних похвал. А як вчать Святі Отці - справжнє смирення ніколи не бачить себе смиренним. Справжнє благочестя не хоче показувати себе. Воно цнотливо ховається від усіх. І лиш праведний суд виявить все це.
А ще на превеликий жах для всіх грішників, відкрито перед усіма людьми буде показано усі наші погані, злі і негідні вчинки від самого дитинства, до глибокої сивини. Те, що ми робили і приховували від сторонніх. Невже ж ми й справді колись думали, що коли ніхто не бачить наших діянь, то й Бог не бачить? Суд Божий саме виявить цей момент перед всіма людьми. Перед очами всього людства буде показано наше з вами життя. Усі наші крадіжки, уся наша ненависть, заздрість, блуд та гординя.
Господь наш Ісус Христос прийде удруге у своїй славі, для того, щоб всі невірні – нехристияни, безбожники, матеріалісти, язичники та ідолопоклонники побачили врешті Живого Бога. Це ще одна важлива причина того, чому такий Суд є необхідним. Ті хто побачать Бога явно, не будуть вже мати виправдання своєму невірству Богу і недовірі Церкві . Ймовірно, у них буде можливість нового вибору. Коли ми сьогодні чуємо словосполучення «Страшний суд», то ми звичайно боїмося цієї події, і очевидно не хочемо, щоб він відбувся у скорому часі. Але Апостоли та перші християни з величезним нетерпінням очікували на цей день.
Пригадуєте, що в Святому Писанні Церква символічно названа Невістою Христовою, а Ісуса Христа там названо Її Нареченим. Тож, з якими відчуттями Невісті належить очікувати свого Молодого? Невже зі страхом? Невже з бажанням, щоб Він ще не приходив? Ні, звичайно. Ми усі разом і є Церковою. Усі ми повинні прагнути і жадати зустрічі зі своїм Спасителем, котрий прийде до нас, і кожному воздасть за його ділами. Якби ми жили чесно і справедливо, віддавали кожному належну пошану, повагу і любов, любили і старших і молодших, а передусім – любили Бога, то нам не було б чого боятися.
Сьогоднішня неділя підводить нас до основного християнського переконання, що «Царство Боже всередині нас». І ми самі для себе обираємо життя та майбутнє. Самі собі обираємо життя теперішнє, і життя після тілесної смерті. Це ми самі собі обираємо зараз, по яку руку ставати нам біля Христа Спасителя : по ліву, чи праву. Христос любить нас усіх однаково, найдосконалішою Любов’ю, і повірте, що Він хоче усіх прибрати під свою спасительну Десницю, де буде Царство Небесне і вічне блаженство. Але це неможливо буде зробити щодо тих, хто сам цього не побажає. Тих людей чекають вічні муки.
Запитаймо себе, як милостивий Бог може мучити, чи навіть, допустити страждання свого найдорожчого творіння? Я пригадую описаний в одній з книг випадок, як витончено мучили полонених під час війни. Їм навмисне давали смачну, але сильно пересолену їжу. При цьому полоненим не давали ані крапельки води. Не дивлячись на те, що ззовні їх ніхто не мучив, такі люди довгими годинами страждали від пекучого болю в горлі, який з кожною хвилиною все більше вимагав вологи. Здорові і міцні чоловіки нестерпно мучились від внутрішнього болю і гарячки. Фактично, вони самі себе мучили. Сіль спалювала їх зсередини, і раз скуштувавши смачної їжі, вони врешті вимушені були сильно за це довго страждати. Ті ж, хто утримувався від неї, страждав лише від голоду. Так само буває і з нашими гріхами. Ми можемо спробувати заборонений плід, але з часом наслідки наших падінь обов’язково повернуться до нас нестерпним болем.Ось так і ми. Якщо внутрішньо не змінимось, то справді для нас цей суд буде страшним. А якщо ми будемо жити праведно і чесно у стосунках з Богом і ближнім, то будемо чекати на Христа і на цей суд як та наречена з трепетом і радістю очікує на свого коханого.
А сьогодні, коли ми з вами поговорили про Страшний суд, і вже дечого навчились, то маємо не лякатись його а більше думати. Думати про те, а що я особисто можу зробити, щоб стати ближчим до правиці Божої, щоб безстрашно чекати цієї радісної дати? Як зробити своє власне християнське життя більш якісним і змістовним?
У нашому ставленні до людей, дуже важливо подумати, а за кого ми їх насправді приймаємо. Чи ми допомагаючи ближньому не сприймаємо його, як нижчого собі? В такому випадку ми не тільки нічого корисного для себе не досягнемо, але й впадемо у ще більший гріх гордині та фарисейського самолюбства. Цього Богові від нас не потрібно. Часто допомагаючи ближньому ми можемо ставитись до них з байдужістю, і робити реальні добрі справи «для галочки». Так робили попередні сто років наші родичі - безбожники і атеїсти. Все своє «добро» вони робили без уваги на те, що існує Бог, а часом і навіть всупереч Його святим і праведним законам. Нині ж Церква Христова закликає нас до вищої досконалості. Церква хоче, щоб у кожному своєму ближньому ми вчились помічати молодшого брата, чи сестру Христову. Ми ж щойно чули, що Сам Христос назвав людей, які є поруч нас, своїми молодшими братами! І от якщо ми з вами будемо сприймати тих, хто є біля нас не нижчими, і не рівними нам, а самими родичами Господа нашого Ісуса Христа, тоді наша доля реально зміниться. А змінюючи собі долю ми змінимо її і собі, і своїм дітям. І цілком ймовірно, що коли б людство навернулося до Бога, то кінець світу ще б був перенесений на іншу дату. В цьому сенсі суд Божий залежить вже не стільки від Бога, скільки від самих людей.
В іншому місці Святого Писання каже Господь, що «Про день той й годину не знає ніхто: ані Анголи небесні, ані Син, лише Сам Отець.» (Мф.24:36) Чому це так? Тому, що точної дати цього дня ще немає, і ніколи не було. З одного боку Бог знає про цей день, з іншого – може посунути його, якщо люди будуть каятися. Але якщо люди не будуть змінюватися, не будуть хотіти пізнати Бога, і головне – не будуть розуміти, що від них багато чого залежить, то гріш нам ціна як християнам, і тоді справді суд Божий стане для нас страшним. Тому нехай сьогоднішня служба, нинішнє Євангеліє, навчать нас готуватися до зустрічі з Богом на Його справедливому суді. Все в наших руках. І нехай допоможе нам у цьому Господь. Амінь.
м.Тернопіль, митрополичий кафедральний собор Різдва Христового УАПЦ 19.02.12
м.Тернопіль, митрополичий кафедральний собор Різдва Христового УАПЦ 19.02.12
