Як автору публікацій на церковну тематику, для мене нема більшої радості, ніж та, коли мої тексти змушують рухатись сіру речовину в головах читачів. Власне для цього я і працюю в поті чола, стираючи ні вчому не винні літери клавіатури. Якщо ви вважаєте, що писати тексти просто, то дуже помиляєтесь. Хоч раз спробуйте це самі, й вам одразу стане все зрозуміло. Але сьогодні я не маю на меті набивати собі ціну. Зробимо це іншим разом :). Зараз в мене інша ціль. Скажімо, я б хотів трохи обговорити з вами коментарі, які надійшли від одного з тернопільських прихильників Альфа-курсу. Мені сподобалось їх читати, і не дивлячись на те, що вони написані фанатом, я залюбки відповім на них.
1. Альфа курс у Тернополі не є організацією, а лише курсом в лоні Римо та Греко-католицької Церков і теми в ньому відрізняються від тем, що є в англіканській церккві. А навіть кількість тем різна.
Можливо, наразі й справді варто лише говорити про те, що тернопільський Альфа-курс є лише сектантським, вдало адаптованим у лоно католицизму. Однак, він є таким курсом, що безумовно прагне виокремитись в окрему релігійну структуру. Те, наскільки швидко це здійсниться, залежить виключно від вправності організаторів. Особисто в мене немає навіть й долі сумніву, що це всього лиш питання часу. Там, де існує Альфа, її давно сприймають як окрему секту. Байдуже, ким або чим вона прикривається у конкретному випадку. Альфа-курс в католицизмі став можливим лише після того, як другий Ватиканський собор прийняв кілька інструкцій щодо взаємодії католиків з іншими, навіть нехристиянськими релігійними організаціями. Папа-романтик і його однодумці сильно помилились, розраховуючи на те, що така співпраця наверне сектантів у лоно Західної Церкви. Замість окатоличених п’ятидесятників буквально на наших з вами очах з’явився новий сорт просектантських католиків. Їхнє богослужіння, автономне, позацерковне вчення, стиль поведінки та усталені звички — найкраще свідчення цього. Неважливо, скільки тем ви обговорюєте – дванадцять чи п'ятнадцять. Головне – робити це в Альфа-курсі.
2. В католицькій Церкві все документовано, тобто, кожен може перевірити навчання, прочитавши документи соборів, Катехизм КЦ, і перевірити їх достовірність. Рим сказав - справа вирішена.
Головна проблема в тому, що ви, шановний прихильнику Альфа-курсу, досі наївно вірите Риму та дотримуєтеся його інструкцій. Аналізуючи автентичне апостольське вчення Церкви Христової, можна сміливо стверджувати, що за останні століття папство спотворило у тій чи іншій мірі майже всі віронавчальні церковні Істини. В тому числі – у вченні про Бога, Церкву, Таїнства та основи духовного життя. На це є багато відповідної літератури, до якої я відсилаю усіх, кому цікаво. Тож ваша ключова теза «Рим сказав – справа вирішена» в цьому світлі звучить особливо комічно. Рим давно став розсадником єресей, то неприховано запозичуючи їх у інших організацій, то створюючи власні єресі.
3. Ви просто переписали, вибачте, думки російської Православної Церкви щодо Альфа курсу. Це не дослідження, а
висловлення своїх думок і вражень, які геть помилкові. Вже давно відомо, що православ’я МП має проблеми нетерпимості до всього нового і, навіть до інших православних патріархатів.
висловлення своїх думок і вражень, які геть помилкові. Вже давно відомо, що православ’я МП має проблеми нетерпимості до всього нового і, навіть до інших православних патріархатів.
Можу вас запевнити, що я не переписував нічиїх думок. У тексті намагався показати лише власні релігійні переконання, що стали наслідком дослідження згаданого культу. Повторю, що немає українських матеріалів Альфа-курсу у відкритому доступі. Тому я, на жаль, не можу конкретно вказати вам на конкретні віронавчальні та аскетичні помилки курсу. Однак, зробив би це з легкістю та неприхованим задоволенням, якби ці матеріали у мене були. Мені взагалі незрозуміло, як може правовірний католик навчитись щось про Бога з книжок англіканського пастора? Свої думки я показово не вирівнював з думками богословів та священнослужителів РПЦ, хоча відчуваю певне заспокоєння совісті, що мої міркування виявились близькими за духом переконанням моїх братів з Росії. Ще раз наголошу : я не маю нічого спільного зі структурою РПЦ, але всі православні християни єдині між собою у непошкодженій, святій апостольській вірі Христової Церкви. Саме тому ви неминуче помітили схожість наших поглядів на Альфа-курс.
4. Ви стверджуєте, що ви є професіоналом і можете розрізняти, де є правда. А чи не забагато на себе берете? Чи, можливо, Ви отримали від Бога особисте одкровення? "Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його". (Рим.14:4) Не вам судити католиків.
Багато довідників ( з вікіпедією включно =)) так тлумачать слово «професіонал» : це людина, яка обрала певний фах своєю основною діяльністю чи професією, а навіть – заробляє цим на прожиття. В цьому сенсі я - людина, яка обрала богослів’я своїм основним професійним заняттям. Я справді – професійний богослов. Систематична богословська освіта та авторитет начальних закладів, у яких я мав честь здобувати знання, зробила цілком можливою вирізнення мого професіоналізму і по освітньому цензу. Я є автором двох наукових досліджень : магістерської та кандидатської дисертацій, за що був визнаний спочатку магістром, а згодом - і кандидатом богословських наук. Багаторічне навчання і тривалі богословські студії дають мені певне право висловлюватися про віронавчальні особливості тієї чи іншої релігійної групи. Ну, а те, що я є законним православним священнослужителем дає мені право ще й виносити і вердикти щодо духовної долі православних і неправославних християн (Ін.20:22-23). Ціль моєї критики не осудити заради осуду, але навчити, врозумити і спасти людей від вічної погибелі. Це правда, що судити чужого раба в чомусь і не коректно. Але Святе Писання мені нагадує, що це потрібно робити саме мені, і таким служителям як я, бо : «Коли сліпий веде сліпого, обидва в яму падають". (Мт. 15, 4). Нині за долю християнського світу несуть відповідальність саме православні клірики.
5. Англікани втрачають паству через свої гріхи (багато з них переходять в лоно католицької церкви), а не через Альфа курс. А хіба Православна Церква також не втрачає свою паству - то по логіці Дворкіна я маю зробити висновок, що ваше служіння деградує? Це ж маразм. Ефективність так не оцінюється. А зрештою, зробіть щось своє, як буде ефективно, я як католик буду це використовувати, аби це не суперечило догмі КЦ.
Цитуючи професора Дворкіна, я хотів показати, найперше, неефективність Альфа-курсу саме з педагогічного боку. На значне збільшення кількості парафіян він немає впливу. Те, що спастися в англіканстві чи католицизмі можна лише всупереч їм самим – це очевидний для професійного дослідника факт. Я небезпідставно переконаний, що Пізнати Бога таким, Яким Він Є, можна лише в дусі Східної святоотецької традиції, а не через групові обіди і танці. Подумайте, який це дивний і диявольський контраст! Святі отці дві тисячі років прагнули пізнавати Бога, і таки пізнавали Його через святий піст, а тут сектанти свято впевнені у протилежному. Це активно й проповідують. Те, що віруючих Істинної Церкви в останні часи буде дуже мало, – біблійний факт. Дивно, як дешево можна купити людські душі.
 |
| "Сытое брюхо к молитве глухо" |
6. Щодо сектантства. Основними ознаками секти є виключність (тобто особливість адептів), нетерпимість до інших, чітка структура організації, відсутність діалогу з іншими. Альфа курс цим ознакам не відповідає. Натомість Ваш спосіб подання інформації - вже схильний до способу подання інформації сектантом.
Ви надзвичайно поверхнево сприймаєте таке багатогранне явище сучасних релігійних реалій, як сектантство. Саме тому, зустрівши його лицем до лиця, ви і ваші однодумці виявились неготовими дати йому справедливу оцінку. Те, що Альфа-рух з якогось часу доволі гармонічно діє в католицькій церкві, автоматично не перетворює його з єретичного в правильний і чистий. Католицизм, на жаль, давно перестав бути взірцем віронавчальної чистоти. Навіть римські архиєреї є прикладом жахливої догматичної байдужості. У них відсутні самокритика і бажання повернутись до часів неушкодженої доктринальної непорочності Церкви. Тож говорити про те, що українські католики добре ознайомлені з поняттями сектанства, поки що зарано.Тому, вчіться, поки не запізно.
7. Харизматичний рух є частиною Католицької Церкви. Щоб Церква могла сповнити свою місію, Святий Дух «наділяє її різними ієрархічними і харизматичними дарами і через них керує нею» (ІІ Ватиканський Собор, Догм, конст. «Lumen gentium», 4.)
Тут одразу варто з’ясувати, що саме маєте на увазі під терміном "харизматичний рух". Якщо ви говорите про дію Святого Духа, що безперестанно освячував Церкву Христову з дня П’ятидесятниці, то Правдива Церква ніколи його не позбувалася, а отже – жодного дня не була без Божих Харизм. Дивно, що хтось може потребувати для себе «повторної» П’ятидесятниці, при цьому не належачи до правдивої Церкви. З іншого боку, під «Харизматичним рухом» часто мають на увазі ті сектантські нововведення, які прийшли в «традиційні» церкви внаслідок суперекуменічних та екуменічних стосунків. Очевидно, нічого доброго вони не принесли, лише більше заплутали невинні християнські душі. До речі, рекомендую уважно прочитати про харизматичний рух з позиції Православного віровчення у відомій праці «Православ’я та релігія майбутнього» ієремононаха Серафима (Роуза). Його вже точно не можна запідозрити у сектантському світогляді чи співпраці з "людиноненависницькою імперією РПЦ".
8. Ви стверджуєте, що знаєте правду. А що ж скажете на те, що УАПЦ не має євхаристійного спілкування з жодною Помісною Православною Церквою світу, що свідчить не лише про невизнання статусу автокефалії, а й про невизнання УАПЦ як частини Вселенської Православної Церкви. Простою мовою для читачів - то фактично ізоляція Церкви від православ’я.
Тепер багато простих речей з погляду професіоналів залишаються вперто незрозумілими з погляду аматорів. Це стосується в т.ч. і канонічного статусу Української Автокефальної Православної Церкви. Принциповою різницею УАПЦ від інших Православних Церков є її неврегульований канонічний статус. Головна проблема полягає в тому, що найвищі православні ієрархи й досі не визначилися із способом надання тій чи іншій Церкві законної незалежності (автокефалії). В цьому сенсі Україна та її Церква опинилась серед кількох вогнів, кожен з яких має власні інтереси та плани стосовно України. Маю на увазі Москву, Стамбул, Вашингтон, Рим і т.д. Тож єдина наша провина та проблема полягає в тому, що ми справедливо хочемо для себе хоча б відносної свободи від стороннього, чужоземного впливу. Це було би правильно і з історичних, і канонічних причин. Однак це доволі неприємно визнавати тим, від кого це все залежить. Нагадаю, що аналогічний факт вікової ізоляції римського престолу від Вселенського Православ’я чомусь поки не сильно лякає католицьких кардиналів. Мова про «неправославність» УАПЦ навіть тут не йде. Наша Церква не вважається ні єретичною, ні схизматицькою. В той же час, повнота Вселенського Православ’я одноголосно вважає Римо-католицькі науки – душепагубною єрессю. Коли парафії УАПЦ діаспори переходили у юрисдикцію Вселенського Патріархату, наших священиків приймали у сущому сані. Коли католик приймає православ’я, у багатьох православних церков (наприклад, в Греці) його охрещують повторно.
9. Не створюйте напруги в Тернополі серед католиків і православних, це проти заповіді любові - сіяти ворожнечу. Ви маєте право на свою думку, проте запросіть до відкритої дискусії духовенство римо та греко-католицьке, а не пишіть в блозі, ніби ведете партизанську війну.
Саме для того, щоб не дати ситуації вийти з-під контролю, я вважав своїм пастирським обов’язком поговорити про це відкрито, використовуючи персональний сайт. Оскільки нічого, крім свого блогу для ведення "партизанської війни" я не маю, тому обмежився лише відомим вам скромним записом. І я надзвичайно радий, що це якось зачепило, і таки змусило понервувати не одного з сектантів. Завжди буду радий спілкуватись як вже і з відомими, так і потенційними жертвами Альфи-курсу, оминаючи Інтернет. Мені є що їм розповісти.
