Давайте подумаємо й про інші схожі випадки. Чи не зустрічали ви прикладів, коли зовні начебто успішна та забезпечена всім молодь стає безпритульною добровільно? Вони знаходять у собі сили відмовитись від всього штучного та награного у стосунках власної сім’ї, та у пошуках хоча б гіпотетичної норми, залишають своїх батьків, братів та сестер. Молоді люди відмовляються від усіх вигод розкішного життя, щоб лише не жити у тій божевільні, яка прихована за усім цим лиском і бутафорією уявного щастя. Багатьом і справді, набагато краще жити у смердючому підвалі, сусідячи з бомжами та щурами, але не з родичами, які навіть не намагаються їх почути та зрозуміти.
Так буває, напевне, в житті кожної молодої людини. Нас не слухають, а коли й слухають, то все одно – не чують. Звісно, я співчуваючи таким людям мушу чесно попередити – підвали це зовсім не вихід. Найчастіше, вони є фіналом нормального життя, і той, хто погоджується бути сусідом бомжу, дуже швидко займає його місце. Часто з юнацьким максималізмом ми намагаємось дати оцінку всьому, що нас оточує : батькам, друзям, родичам, однокурсниками і викладачам. Ми постійно вважаємо, що саме наші проблеми є унікальними та невиліковними. І що саме головне, ми впевнені у тому, що винні у цьому не ми, а хтось інший : він, вона, вони, та весь світ, тільки не я. В такій ситуації дуже важливо «тримати розум в холоді». Це взагалі, досить правильний християнський стан, який може уберегти нас від безлічі юнацьких, та й не тільки юнацьких помилок.
Так, що ж робити, коли тебе ніхто не розуміє? Якщо ви уже християнин то можу вас радісно привітати : Бог і ви – це вже більшість. Будьте впевнені у тому, що коли ваші слова та вчинки правильні, це не може не отримати Господнього благословення. Це означає, що Бог уже і зараз доручив саме вам особливу місію – бути Його представниками на цьому злому, жорстокому і невдячному світі, і тримає вас під своїм особливим покровительством. Не лякайтесь того, що тягар християнина може бути складним і до певного часу невдячним. Саме таким чином випробовується якість нашої віри. За більшу віру – більша нагорода. Якщо ж ви поки не стали переконаним християнином, не лякайтесь все одно.
З одного боку, ви прочитали тільки половину цієї книжечки =). З іншого – навіть і тоді, коли ви у Бога не вірите, Сам Бог продовжує вірити у вас. Його думка про вас є незмінною : Христос любить вас більше, ніж ви самі себе любите. Тому, не дивлячись ні на що, продовжуйте вести себе так, начебто ви порядна і чесна людина.
Найкращий спосіб допомогти собі у складних випадках – цікавитись іншими. Найкращий спосіб відчути чиюсь руку та плече – першим протягнути свою руку іншому. Через свій бісівський егоїзм ми вважаємо, що саме наша біль – нестерпна, а наше горе це найбільше горе у всесвіті. Ми навіть залюбки нарікаємо на Бога, який немилосердно посилає нам чужі та непосильні хрести. А з часом, взагалі, перестаємо бути здатними бачити поруч себе живих людей. Але ж вони існують!
Для того, щоб зберегти власну душу від самих різних життєвих катастроф, людині потрібно мати хоча б пару. Я поки тут не говорю про шлюб і оці звичні нам сексуально-романтичні стосунки. Про це ще ми поговоримо згодом. Правда життя полягає в тому, що далеко не всі люди створені для родинного життя. Когось створено і для іночеського подвигу, а комусь навіть випав благословенний жереб дожиттєвого дівоцтва. Але мати хоча б кілька людей, якими потрібно особливо опікуватись ми і можемо і мусимо. В цьому, до речі, і полягає головний християнський сотеріологічний принцип : спастися наодинці неможна. Сама з собою людина може бути і буде лише в пеклі.
Для того, щоб зберегти власну душу від самих різних життєвих катастроф, людині потрібно мати хоча б пару. Я поки тут не говорю про шлюб і оці звичні нам сексуально-романтичні стосунки. Про це ще ми поговоримо згодом. Правда життя полягає в тому, що далеко не всі люди створені для родинного життя. Когось створено і для іночеського подвигу, а комусь навіть випав благословенний жереб дожиттєвого дівоцтва. Але мати хоча б кілька людей, якими потрібно особливо опікуватись ми і можемо і мусимо. В цьому, до речі, і полягає головний християнський сотеріологічний принцип : спастися наодинці неможна. Сама з собою людина може бути і буде лише в пеклі.
Щойно я згадав про одну доволі важливу проблему. Багато хто з нас вважає свої проблеми унікальними. Це, звісно не так. Ті проблеми, що виникли сьогодні у нас, буквально учора виникали у наших друзів, а позавчора – у батьків. Тож, найкращий спосіб оминути власні проблеми - це просто цікавитись людьми. В цьому сенсі мені видається цікавою аргументація щодо недоречності тих чи інших святкувань у нашому церковно-комуністичному календарю. Ось улюблений вами день Святого Валентина. Його противники справедливо вважають, що в тій любові, яка проявляється лише 14 лютого немає жодного сенсу. Особисто мені теж такої «любові за графіком» не потрібно. Сам я надаю перевагу нелицемірним стосункам 356 днів у році, до чого і запрошую усіх вас. Так само не люблю лукавства 8 березня чи 23 лютого. Правильне християнське життя в жодній мірі не залежить від календаря, від дат чи ювілеїв. Ми постійно маємо і слухати і чути тих, хто є біля нас.
Ви напевне зустрічали на практиці градацію якості товарів радянського виробництва. Був тоді третій ґатунок, другий та перший. Як виняток, на окремих речах писали ще й про «Вищий», але насправді кажуть, що це був всього лиш якісно зроблений перший. Так от, подібно до тих радянських речей, наше життя також може мати певну якість. Зазвичай, воно твердо зупинилося десь на третьому ґатунку, і через нашу дурість та лінь вперто там перебуває роками та десятиліттями. Є у наш час, правда, зовсім кілька людей, що зуміли перебороти себе, і твердо оселитись на другому. Однак Бог хоче, щоб наше життя було наповнене Його Благодаттю, і мало найвищий ґатунок з усіх можливих . В свою чергу, нам з вами потрібно якомога уважніше й частіше прислухатись до Божих заповідей, ретельно аналізувати своє життя, і все те, що його нам нищить. Свята Церква навчає, що першим у списку речей здатних спотворювати наше життя є гріх. Гріх - це не стільки юридична провина, як нас вперто вчили думати брати-католики, скільки людський діагноз, хвороба душі, духу та тіла. Хочете приклад? Гаразд.
Ось візьмемо якогось гіпотетичного курця, що наважився смалити цигарку у недозволеному місці. З точки зору закону місцевої влади він порушив правило, що забороняє куріння у публічних місцях, і вартий за це якщо й не публічного лінчування, так штрафу від 51 до 170 гривень, а за повторне порушення — від 170 до 340 грн. З погляду юристів ця людина - злочинець. Однак уже з боку християнської аскетики, ця людина - бідна і нещасна, а через свою хворобу, тютюнову залежність, варта всілякого співчуття та розради. Цей нещасний мучиться від бажання наситити свій організм отрутою, а вона ж зі вдячності за це його вбиває. І навіть якщо за багато років паління у вас з якогось дива не з’явиться раку горла, астми чи туберкульозу, ви все одно мусите знати, що паління безсумнівно украло у вас кілька років здорового життя. Тож коли ваш найближчий товариш наступного разу благатиме у вас закурити, найкращою відповіддю має стати яблуко, морквинка чи банан. Друзів потрібно берегти, а не вбивати. Принаймні, без особливої на це потреби =).
Більш цього. Ведучи мову про паління потрібно говорити про існування чітких психологічних проблем у людини, яка наважується себе убивати настільки витонченим чином. Найчастіше підлітки, що починають постійно палити цигарки шукають у цьому напівмістичному акті самоствердження, бажання приймати самостійні і дорослі рішення, публічно продемонструвати усім власну незалежність. Тютюново-наркотична залежність приходить вже після всього цього. Насправді у палінні тютюну немає нічого цікавого, веселого та романтичного. Це всього лиш психологічний ритуал, або ще точніше – несвідоме волання людини про допомогу : "подивіться усі, що мені настільки погано, що для того щоб це сказати вам, я навіть почав палити".
Пригадую, багато років тому, коли я сам ще був підлітком мене буквально шокувала одна подія. Одного разу випадково, чи то вже зовсім не випадково - не пам'ятаю, я зайшов у модний місцевий бар, де побачив щось, що на той момент поміняло мені світогляд. За одним із столиків сиділа наша вчителька зі школи, і тримала у роті цигарку. Сказати що це мене здивувало – нічого не сказати. Увесь Всесвіт перевернувся на моїх очах. По-перше, я й уявити собі не міг, що в нашому провінційному містечку живуть істоти жіночої статі, здатні на ТАКЕ. А з іншого боку, цигарка в роті педагога напевне змусила у своїх домовинах зробити кілька обертів навколо годинникової стрілки приснопам’ятних товаришів Сухомлинського та Ушинського. А може й ще когось третього, невідомого мені.
Ви повинні знати, що пачка з цигарками – це єдиний товар, на якому не можна написати повний склад того, що втиснуто у неї маркетологами. Кількість отрути, смол та інших шкідливих сполук, що містяться там, потребує видання додаткової багатосторінкової книги, особливо цікавої дослідникам органічної хімії. Відомий закон, який вимагає від виробників товарів завжди вказувати склад продукту, в цьому разі усіма просто ігнорується. Зазвичай, виробники надзвичайно "цнотливо" і вельми неохоче вказують покупцям скільки ж насправді отрути міститься у цигарках конкретної марки. Ви повинні знати про це, витрачаючи черговий раз гроші на чудово розрекламований та витончено упакований інструмент для вашого вбивства. В цигарках та в тому тютюні, що містяться у них, немає жодної практичної користі. Хоча, ні! Тютюн раніше активно використовувався у сільському господарстві, де за його допомогою селяни знищували шкідників з полів та колгоспних угідь. Іншої користі у ньому не було, немає, та й бути не може.
Кожен хто палить – самогубець. Причому, якщо ви стоїте поруч з курцем, ви розділяєте з ним однакову участь. Насправді, між активним та т.зв. пасивним курінням – різниця дуже несуттєва. А всі оці сполуки та яди, що виділяє цигарковий дим, дуже часто невидимі та непомітні у молодості, стають цілком відчутні у старості. Тому, краще жартів з цим не починати. А завершити цю частину розмови хотів би одним цікавим фактом : молодь, яка ніколи не палила, майже ніколи у майбутньому не вживає героїн або кокаїн. Подумаймо, чому це так?...
(Далі буде....)
Продовження. Початок дивіться за посиланнями :
