Божественна літургія – це богослужіння Церкви, на якому звершується святе Таїнство Євхаристії, або ж Причастя. Серед інших богослужінь добового кола Східної Церкви вона, безумовно, займає основне місце. Всі інші нам відомі служби лише прямо чи опосередковано готують християнина до Причастя Тіла і Крові Господніх, як обов’язкової умови повної єдності з Богом. За свідченням Спасителя, той, хто не причащається не буде мати Життя Вічного з Богом. (Ін. 6:53, 56). Святе Таїнство Причастя – це фундамент всього християнського світогляду, це апогей всього богослів’я та практики в житті православного віруючого.
З давніх-давен різні християнські громади використовували різні тексти богослужінь Євхаристії, зберігаючи при цьому спільну структуру богослужіння, що своїм корінням сягає ще Нового Завіту. Тим не менше, з плином часу викристалізувались чотири основних види служби Літургії, для зручності названі за іменами їх упорядників. Безперечно, що ні Іоан Золотоустий, ні Василій Великий, ні Григорій Двоєслов, ні навіть Апостол Яків, не були авторами в честь них названих богослужінь. Християни вірять, що для написання настільки глибоких духовних текстів головного християнського богослужіння, одного лише людського генія було замало – для цього було потрібне й особливе Господнє натхнення!
Відомо, що молитви для Літургій були укладені бездоганними подвижниками благочестя у різни час, а деякі тексти та молитви, що дійшли до нас, мали небесне походження ( наприкл. «Трисвяте» 438 рік). Символ віри – 325 р. «Єдинородний Сине» – 536 р. «Нехай буде повні уста наші» - 620 рік. «Достойно є»- 980 рік., тощо.
 |
| Михаїл Дамаскін. Небесна літургія (ікона, XVI століття) |
Давайте коротко згадаємо,
які бувають літургії, та в чому їх особливості.
1) Літургія Іоана Златоуста звершується упродовж цілого року, в дні, коли немає вказівок звершувати інші літургії. Цю літургію прийнято умовно розділяти на три основні частини: 1) Проскомідія - на ній священнослужителі готують хліб та вино для освячення. 2) Літургія оголошених, на якій особливу духовну користь можуть отримати ті, хто готується до хрещення, але не можуть причащатися. 3) Літургія вірних – основна частина служби, на котрій заготовлені на проскомідії хліб та вино освячуються благодаттю Пресвятого Духа в Тіло і Кров Господа і Бога й Спаса нашого Ісуса Христа, та подаються вірним на відпущення гріхів, зцілення душі та тіла, на життя вічне. Вважається, що ця літургія – дещо спрощений, скорочений варіант більш урочистої літургії святителя Василія Великого.
2) Літургія Василія Великого – богослужіння, яке Церковний Устав вимагає звершувати лише десять разів у році, а саме, напередодні свята Різдва Христового та Богоявлення, Свята Обрізання Господнього та день пам’яті самого Василія Великого 14 січня, у п’ять неділь Великого посту, а також, у Великий Четвер та Велику Суботу. Особливостями цього богослужіння є те, що основні молитви літургії Василія Великого довші у 2-4 рази за молитви літургії святителя Іоана Златоуста. Окрім цього, відрізняються деякі молитви та виголоси священика, а також, у відповідних частинах служби згадується замість Златоуста вже Василій Великий.
 |
| Василій Великий звершує проскомідію. (Фреска кафедрального собору в Охриді) |
3) Літургія Григорія Двоєслова, або Напередосвячених Дарів звершується лише в середу та п’ятницю перші шість тижнів Великого посту, в четвер п’ятого тижня Великого посту, а також у день пам’яті святого Іоана Предтечі 8 березня та Сорока мучеників Севастійських 22 березня, якщо ці свята припадають на період Великого посту, але не в недільні дні. Особливостями Цього богослужіння є те, що на ньому Святі Дари не освячуються, але використовуються для причастя ті, що були заготовлені раніше, на «повній» літургії. Це богослужіння фактично являє собою чинопослідування вечірнього богослужіння (вечірні), на котрому відбувається причастя вірних. Таким чином, її перша частина нічим не відрізняється від чину вечірні (до 140 псалма), а друга – від літургії вірних, однак без фрагменту освячення Дарів – т.зв. Євхаристійного канону.
Упорядкування чину літургії Напередосвячених Дарів приписується Папі Римському Григорію Великому (Двоєслову). Однак у богослужбових рукописах до XVI століття вона не має такої атрибуції. Єрусалимський патріарх Досифей II (XVII століття) пише: «Передосвячена літургія прийнята від наступників апостольських і не є творінням Григорія Двоєслова» .
Слід зауважити, що з практичних міркувань на літургії Напередосвячених Дарів не прийнято причащати немовлят, оскільки їх, зазвичай, причащають лише найсвятішою Кров’ю Христовою, без Тіла. Натомість, на цій Літургії причащають Тілом, «напоєним» Пресвятою Кров’ю. Таким чином, в чаші, котру споживають священнослужителі, перебуває не освячена Кров Христова, а вино.
4) Літургія Святого Апостола Якова. Окрім цього, в деяких Помісних Церквах (Єрусалимській, Еладській, Російській) та окремих єпархіях інших Православних Церков світу, звершується відправа древньої літургії Святого Апостола Якова, котра відправляється в день його пам’яті 23 жовтня/ 5 листопада.
Ця літургія вражається однією з найдревніших збережених до нашого часу християнських літургій, що походить з Єрусалимської Церкви, де правив святий Апостол Яків. Особливістю цього богослужіння є те, що вірні причащаються Тілом і Кров’ю Христовими окремо, зовсім не так, як у трьох інших літургіях. Спочатку перший священик причащає вірних із дискоса Тілом, після чого другий священик, слідом за ним, дає причасникам випити зі Святої Чаші. Цікаво, що така практика зберігалася до часу Шостого Вселенського Собору 680 року.
Грецьке слово «літургія» в перекладі на українську мову означає «спільна справа». Такою назвою головного християнського богослужіння нам нагадується про потребу приналежності людини до єдиного боголюдського організму – Церкви. Хоча людина й спасається правильним життям по Бозі, однак таке життя можливе лише в лоні Святої Церкви. Тому, будемо намагатись якомога частіше брати участь у церковних богослужіннях, шукаючи власної досконалості та святості. Ревно працюймо над тим, щоб кількість відвіданих нами богослужінь, в кінцевому результаті, впевнено трансформувалась у якість нашого духовного життя, а кожна участь у Пресвятій Євхаристії була нам не на суд і осуд, а на зцілення душі та тіла.
