Кілька зауважень щодо носіння скуфії

Від недавнього часу скуфія фактично перестала бути священицькою нагородою, що дається клірику за ревну працю не менше ніж через п’ять років з часу рукоположення. Прагматична необхідність мати священно- та церковнослужителям головний убір, який захищає голову від спеки та холоду під час тривалих богослужінь призвела до того, що нині скуфія  — це основний головний убір православного духовенства незалежно від сану, послушників та ченців в позабогослужбовий час.

Оскільки скуфія є найбільш поширеним головним убором священнослужителів, існує значна доля ймовірності того, що на практиці духовенство ставиться до скуфії без належної поваги. З якогось часу священнослужителі з білого духовенства ввели практику носіння скуфії різних кольорів – бордової, зеленої, синьої, і навіть, червоної і білої. 

Слід особливо наголосити, що подібна практика суперечить православній традиції і не має жодних підстав, окрім пастирської нерозважливості. «Нормальний», «канонічний» колір скуфії в наш час — чорний. Як виняток, рекомендується носити бордову чи темно-синю скуфію старшим чи заслуженим священнослужителям, у сані не нижчому митрофорних протоієреїв. 

Духовенство повинне не лише словом, але й власним прикладом навчати народ Божий смиренню і лагідності. І серед іншого це може бути втілене на практиці у використанні облачень відповідних своєму сану, та священичому досвіду. Не добре, коли нововисвячений ієрей вже з першого дня служіння на парафії хизується собою, носячи на пустій голові кольорову скуфію. Усьому своя пора. 

Водночас, архімандрити як представники православного чернецтва мають залишатися світильниками саме древнього монашеського досвіду. Вони не повинні зловживати в повсякденному обіході світлими чи яскравими кольорами, хоча й можуть це сміливо робити з уваги на власне ієрархічне положення. 

Архимандрит - це не той, хто відрізняється від монахів чи стоїть вище від них, а той, хто є найкращим ченцем у своїй обителі. Звідси й висновок – архимадритством не варто пишатися, як світською нагородою, і тим більш не потрібно шукати способів публічної демонстрації особистого досягнення навіть у такій дрібниці, як скуфія. Архимандрит —  це не нагорода,  а відповідний духовний послух і свідчення вже певної духовної зрілості людини. 

Варто згадати про нову традицію використання скуфії «з загином».

Цей сучасний покрій копіює руські архієрейські зимові скуфії, пошиті на чистому хутрі. Якщо такі головні убори не мають на меті виключно зберегти голову у теплі, а лише дешево вводять «новий» і «модний» покрій шапки, здоровий глузд переконує нас відмовитись від нього на користь класичного, давнього православного крою. 

Нехай це і не демонструватиме усім «сучасність» духівника, однак свідчитиме про правильне розуміння ним ключових істин пастирського богослів’я.

• Інші розділи з цього циклу можна знайти за цим посиланням.

Версія 1.1