7-8 вересня 2012 року, на базі
Християнського гуманітарно-економічного відкритого університету м.Одеси відбувся
фінальний тур Першого Всеукраїнського фестивалю публіцистики «Церква і
суспільство – новий виклик». Організатором заходу стала Спілка християнських
письменників України. До складу суддівської колегії фестивалю, серед інших
відомих християнських діячів, увійшов протоієрей Євген Заплетнюк, православний
публіцист та місіонер.
Після закінчення роботи фестивалю кореспондент офіційного
сайту СХПУ Світлана Тимошенко поспілкувалась із священиком. Пропонуємо вашій
увазі першу частину цієї надзвичайно цікавої розмови.
1. СХПУ вперше проводить фестиваль публіцистичної прози для християнських авторів. Чи чули Ви про подібні заходи?
- Майже всі відомі мені зібрання публіцистів з тих, що проводились раніше, були позначені печаттю гріха. Найчастіше світські автори показують не велич і красу нашого Бога, а те, що подобається людям, лестить слух і провокує до гріха. Видавництвам у першу чергу важливо запропонувати людям такий продукт, який краще продається. Мета бізнесменів тут цілком очевидна і досить прозора - зробити читача «мирським», приземленим, тупішим, порочним і піддатливим до гріха, щоб згодом використовувати його слабкості для власного зиску. Тож майже всі відомі мені конкурси літераторів були побудовані на одному : на пристрастях марнославства та гордині, а якщо кому вдасться, то й на грошолюбстві.
Зустріч в Одесі на першому фестивалі християнських авторів безперечно знакова, історична подія. Ми зібрались тут для того, щоб прославляти не себе, а Живого Бога. Це досить дивний захід для духу XXI століття. Поки нам ще складно усвідомити його реальні масштаби, але я впевнений у тому, що мине зовсім небагато часу, як з цієї невеликої зернини проросте наша спільна велика справа, яка даватиме реальні плоди – ширитиме Євангеліє Царства Божого сучасним людям на доступній для них мові, за допомогою сучасних засобів.
 |
| Журі фестивалю християнської публіцистики |
2. Що Ви як слухач винесли з фестивалю? Можливо певні висловлені думки або ж піднята тема в Вас особливо закарбувалися?
- Мені сподобалось те, що на фестивалі я знайшов своїх однодумців. Без перебільшення можу сказати, що майже всі учасники нашого конкурсу були моїми однодумцями у виборі тем для своїх текстів чи у висвітленні власних духовних та моральних пріоритетів. Інша справа, що не всім однаково добре це вдалося. Власне, для цього було й організовано фестиваль - знайти кращих серед нас.
Дуже часто ми відчуваємось самотніми, якось постійно і вперто переконуючи себе у тому, що нікому не потрібні, а нас ніхто не розуміє. В тому числі й у питанні тверезої оцінки нашої творчості. Насправді, такі зустрічі дають нам можливість по особливому відчути свій християнський привілей – ми не самотні у бажанні далі розвивати свої таланти. Біля нас не лише Спаситель Христос, але й безліч друзів та однодумців. Безперечно, поки-що ми люди різних віросповідань, а про нашу повну Євхаристійну єдність сьогодні нам залишається лише смиренно просити Бога. Все одно, мовчати поодинці – гріх.
Працюючи на самоті, християнські автори повинні пам'ятати, що вони мають своїм обов'язком постійно служити Церкві і люду. Той, хто має талант, мусить його примножувати і використовувати на користь тим, у кого його немає. Запалений світильник не добре ховати до шафи. Так само гріх християнам не ділитись Доброю Звісткою з тими, хто її ще не спізнав. Дивно було дізнатись, що наш захід чомусь проігнорували кілька членів спілки, які безперечно могли поділитись своїм досвідом з іншими учасниками.
Дуже часто ми відчуваємось самотніми, якось постійно і вперто переконуючи себе у тому, що нікому не потрібні, а нас ніхто не розуміє. В тому числі й у питанні тверезої оцінки нашої творчості. Насправді, такі зустрічі дають нам можливість по особливому відчути свій християнський привілей – ми не самотні у бажанні далі розвивати свої таланти. Біля нас не лише Спаситель Христос, але й безліч друзів та однодумців. Безперечно, поки-що ми люди різних віросповідань, а про нашу повну Євхаристійну єдність сьогодні нам залишається лише смиренно просити Бога. Все одно, мовчати поодинці – гріх.
Працюючи на самоті, християнські автори повинні пам'ятати, що вони мають своїм обов'язком постійно служити Церкві і люду. Той, хто має талант, мусить його примножувати і використовувати на користь тим, у кого його немає. Запалений світильник не добре ховати до шафи. Так само гріх християнам не ділитись Доброю Звісткою з тими, хто її ще не спізнав. Дивно було дізнатись, що наш захід чомусь проігнорували кілька членів спілки, які безперечно могли поділитись своїм досвідом з іншими учасниками.
3. А зі сторони сьогоднішнього суддівства чи можете Ви професійно прокоментувати виступи? Що добре, що погано, чого не вистачає поки в християнській публіцистиці?
- Одразу хотів би похвалити чудове бажання учасників служити Словом іншим людям - своїм ближнім. З іншого боку я міркую, що все-таки варто зауважити вголос про незначні недоліки у деяких роботах. Вони не принципові, а є всього лиш наслідком відсутності в авторів практичного досвіду публікацій своїх творів. Такі недоліки дуже просто виправити чи не допускати в майбутньому, але про них треба знати.
Ось скажімо, кілька конкурсантів у своїх текстах однією мовою, наводили цитати зовсім іншою. Величезний масив російського тексту в україномовній статті, або ж розлогі українські цитати в російському тексті, насправді збивають читача з пантелику. Здається, що це допустимо більше для наукових робіт, і то, для доволі обмеженого кола мов – латинської чи есперанто. Будь-який редактор, беручи до друку такий текст, в першу чергу захоче правити його так, як він сам захоче. І не факт, що така правка сподобається самому автору. Тому, краще не давати редакторам зайвих шансів господарювати в чужих роботах. Для цього потрібно небагато – писати грамотно та логічно, та ніколи не бути впевненим у тому, що вивчив усю грамоту чи опанував усю логіку. Самовпевненість – перший ворог автора.
Це чудово, що подібні заходи відбуваються всупереч усім негараздам. Маю надію, що наступного разу я сам запропоную власний текст на загальний суд і заздалегідь попрошу організаторів, щоб мене не включали у склад журі. Безперечно, що мені надзвичайно цікаво не лише судити когось, але й дізнатись, що думають відомі християнські діячі та літератори про мою творчість. Як і в кожного автора, в мене бувають моменти, коли я ставлюсь до себе досить критично. Однак набагато частіше я думаю, що пишу все-таки непогано. Повну правду про себе я дізнаюсь лише на християнському поєдинку!
Знаєте, тільки дурень ніколи не сумнівається у власних талантах. Усім нормальним людям для власної впевненості потрібно багато і вперто працювати. Особливо тоді, коли хочемо щоб наше хобі певним чином переросло у безперечний професіоналізм. Не буває такого, щоб одного прекрасного ранку ви прикинулися талановитим письменником. Сьогодні переважна більшість, з тих, хто має фотокамеру, вважає себе геніальним фотохудожником, а кожен, хто має плеєр – знавцем музики. А от власники клавіатури дуже часто переконані у відвертому письменницькому потенціалі. Однак для того, щоб у когось були підстави називати себе професіоналом, він мусить вчитися розрізняти дрібниці. Ось, що робить людину професіоналом!
Я переконаний, що наш фестиваль та подібні йому огляди християнської творчості, мають метою не лише визначити кращих, але й дати заряд ентузіазму та наснаги до праці кожному з тут присутніх. Тому наш захід настільки важливий для всіх без винятку християнських літераторів.
Для того, щоб розрізняти вдалі тексти, треба привчати себе до читання якісної літератури. Тільки читаючи інших, ти зможеш навчитися добре писати сам. У ці дні нам таку працю ще й суттєво полегшили : ми більше слухали, аніж читали. Все одно, це досить непросто. Читати складну літературу, осмисленні християнські тексти складно настільки, що багатьом нашим з вами сучасникам це взагалі не доступно.
Голова СХПУ Костянтин Андрійович Шаповалов справедливо зауважив, що християнських публіцистів завжди було суттєво менше, аніж християнських поетів. І це зовсім не випадково. Писати якісні тексти християнського напрямку дуже складно. Тому сьогодні таким фестивалям радше потрібна якість робіт та учасників, а не кількість.
Пригадуєте, коли Бог хотів створити людство, спочатку Він створив усього одну людину - Адама. І все. Богу цього було цілком достатньо. Правда, самому чоловіку цього виявилось замало і врешті він отримав для себе помічницю-дружину. Відтак, це чудове підтвердження того факту, що Богу й нині не потрібна кількість. Маю надію, що існуюча кількість християнських літераторів вже найближчим часом переросте саме в якісну кількість : члени спілки стають ще більшими професіоналами, а цікаві автори, які досі не вступили в наші ряди, вже незадовго будуть разом з нами. Також я вірю, що вже скоро не лише в авторів буде природна потреба шукати свого читача, але й у самих читачів буде бажання знайти свого улюбленого християнського автора, в тому числі й за посередництва нашої професійної спілки. Навіть світське знання - це неймовірна сила та багатство. Що там говорити про письменників! У всьому світі тепер навіть "звичайнісінькі" блогери змінюють історію.
Ось в Росії Олексій Навальний зібрав революцію, бунт проти діючої тоталітарної влади. Нікому невідома молода людина без жодного «даху» чи підтримки сильних цього світу. Єдине, що в нього було – це безкоштовний блог в ЖЖ і сильне слово, здатне розбудити народ. Сьогодні в нього майже 72 тисячі "френдів" і безліч послідовників-однодумців. Ось, як у реальному житті може проявитися сила слова у потрібний час.
Безумовно, вже у недалекій перспективі наша спілка зможе посприяти тому, щоб якісні християнські автори почали більш суттєво впливати на духовний стан суспільства, на формування загальної думки людей. Нині така праця лише розпочинається. Християни справді знають, що розповідати світу!
Дуже цінним є те, що людина вміє гарно говорити. Однак не менш важливо, щоб людина, яка добре говорить, висловлювала при цьому правильні, з християнського погляду, речі. Багато гарно говорити і писати завжди могли навіть безбожники. У той же час багато християн, з тих, які вміють чудово писати, чомусь вперто цього не роблять, або пишуть лише "для себе". Голос Церкви нині звучить дуже тихесенько. Його майже не чутно. Люди закопують свій дар, чим прямо або опосередковано наносять шкоду не лише власній душі, але й християнській спільноті – своїм братам та сестрам у Христі Ісусі. Не забуваймо, що Церква - це не тільки священнослужителі та ієрархи. Церква – це кожен парафіянин, «рядовий» прихожанин храму. Відповідно до цього, церковне життя – це не формальні рішення Архієрейських Соборів та Синодів. Це те, як ми щодня зустрічаємо Христа у своєму серці.
(Далі буде...)
Розмовляла Світлана Тимошенко // shpu.com.ua
 |
| Прот.Євген під час розмови з журналістом. |
Це чудово, що подібні заходи відбуваються всупереч усім негараздам. Маю надію, що наступного разу я сам запропоную власний текст на загальний суд і заздалегідь попрошу організаторів, щоб мене не включали у склад журі. Безперечно, що мені надзвичайно цікаво не лише судити когось, але й дізнатись, що думають відомі християнські діячі та літератори про мою творчість. Як і в кожного автора, в мене бувають моменти, коли я ставлюсь до себе досить критично. Однак набагато частіше я думаю, що пишу все-таки непогано. Повну правду про себе я дізнаюсь лише на християнському поєдинку!
Знаєте, тільки дурень ніколи не сумнівається у власних талантах. Усім нормальним людям для власної впевненості потрібно багато і вперто працювати. Особливо тоді, коли хочемо щоб наше хобі певним чином переросло у безперечний професіоналізм. Не буває такого, щоб одного прекрасного ранку ви прикинулися талановитим письменником. Сьогодні переважна більшість, з тих, хто має фотокамеру, вважає себе геніальним фотохудожником, а кожен, хто має плеєр – знавцем музики. А от власники клавіатури дуже часто переконані у відвертому письменницькому потенціалі. Однак для того, щоб у когось були підстави називати себе професіоналом, він мусить вчитися розрізняти дрібниці. Ось, що робить людину професіоналом!
 |
| Під час роботи суддівської колегії |
Для того, щоб розрізняти вдалі тексти, треба привчати себе до читання якісної літератури. Тільки читаючи інших, ти зможеш навчитися добре писати сам. У ці дні нам таку працю ще й суттєво полегшили : ми більше слухали, аніж читали. Все одно, це досить непросто. Читати складну літературу, осмисленні християнські тексти складно настільки, що багатьом нашим з вами сучасникам це взагалі не доступно.
Голова СХПУ Костянтин Андрійович Шаповалов справедливо зауважив, що християнських публіцистів завжди було суттєво менше, аніж християнських поетів. І це зовсім не випадково. Писати якісні тексти християнського напрямку дуже складно. Тому сьогодні таким фестивалям радше потрібна якість робіт та учасників, а не кількість.
Пригадуєте, коли Бог хотів створити людство, спочатку Він створив усього одну людину - Адама. І все. Богу цього було цілком достатньо. Правда, самому чоловіку цього виявилось замало і врешті він отримав для себе помічницю-дружину. Відтак, це чудове підтвердження того факту, що Богу й нині не потрібна кількість. Маю надію, що існуюча кількість християнських літераторів вже найближчим часом переросте саме в якісну кількість : члени спілки стають ще більшими професіоналами, а цікаві автори, які досі не вступили в наші ряди, вже незадовго будуть разом з нами. Також я вірю, що вже скоро не лише в авторів буде природна потреба шукати свого читача, але й у самих читачів буде бажання знайти свого улюбленого християнського автора, в тому числі й за посередництва нашої професійної спілки. Навіть світське знання - це неймовірна сила та багатство. Що там говорити про письменників! У всьому світі тепер навіть "звичайнісінькі" блогери змінюють історію.
Ось в Росії Олексій Навальний зібрав революцію, бунт проти діючої тоталітарної влади. Нікому невідома молода людина без жодного «даху» чи підтримки сильних цього світу. Єдине, що в нього було – це безкоштовний блог в ЖЖ і сильне слово, здатне розбудити народ. Сьогодні в нього майже 72 тисячі "френдів" і безліч послідовників-однодумців. Ось, як у реальному житті може проявитися сила слова у потрібний час.
Безумовно, вже у недалекій перспективі наша спілка зможе посприяти тому, щоб якісні християнські автори почали більш суттєво впливати на духовний стан суспільства, на формування загальної думки людей. Нині така праця лише розпочинається. Християни справді знають, що розповідати світу!
Дуже цінним є те, що людина вміє гарно говорити. Однак не менш важливо, щоб людина, яка добре говорить, висловлювала при цьому правильні, з християнського погляду, речі. Багато гарно говорити і писати завжди могли навіть безбожники. У той же час багато християн, з тих, які вміють чудово писати, чомусь вперто цього не роблять, або пишуть лише "для себе". Голос Церкви нині звучить дуже тихесенько. Його майже не чутно. Люди закопують свій дар, чим прямо або опосередковано наносять шкоду не лише власній душі, але й християнській спільноті – своїм братам та сестрам у Христі Ісусі. Не забуваймо, що Церква - це не тільки священнослужителі та ієрархи. Церква – це кожен парафіянин, «рядовий» прихожанин храму. Відповідно до цього, церковне життя – це не формальні рішення Архієрейських Соборів та Синодів. Це те, як ми щодня зустрічаємо Христа у своєму серці.
(Далі буде...)
Розмовляла Світлана Тимошенко // shpu.com.ua
