Ніщо так не показує рівень нашої церковності, а відтак того, наскільки ми є добрими християнами, як знання основ власної віри.
Безперечно, приходити на богослужіння чи регулярно приймати участь в церковних обрядах дуже добре, корисно та душеспасительно. Однак, згідно з наукою Церкви, кожне богослужіння, на якому ми присутні, має бути нам зрозуміле, добре засвоєне не лише серцем, але й розумом.
В ідеалі кожна без винятку людина повинна ще напередодні служби належно підготуватись, щоб в храмі не з порожньою цікавістю спостерігати за діями служителів, а лише молитися – розмовляти з Богом. І більше нічого.
Безперечно, приходити на богослужіння чи регулярно приймати участь в церковних обрядах дуже добре, корисно та душеспасительно. Однак, згідно з наукою Церкви, кожне богослужіння, на якому ми присутні, має бути нам зрозуміле, добре засвоєне не лише серцем, але й розумом.
В ідеалі кожна без винятку людина повинна ще напередодні служби належно підготуватись, щоб в храмі не з порожньою цікавістю спостерігати за діями служителів, а лише молитися – розмовляти з Богом. І більше нічого.
Неуважна або байдужа молитва жодної користі не приносить. А от шкоду може принести дуже легко. Можна багато сперечатись про допустимий необхідний мінімум богословських знань християнина. Як би там не було, всі християни одностайно погоджуються : поруч з усвідомленим знанням Символу віри та Заповідей Блаженств, кожній людині потрібно знати та розуміти зміст десяти Заповідей Божих. (Див. Вих.20,2-17; Повтор. 5:6-21).
Неймовірною була історія Боговибраного єврейського народу. Сам Господь особливим чином опікувався ним, вчасно зміцнюючи його війська під час воєн, караючи ворогів та заступаючись за нього в складні часи. І все ж, одним з кращих засобів, для порятунку та виховання людства був даний Богом через Мойсея моральний закон, що був коротко викладений у Декалозі – десятислів’ї. Він визначає правильний характер наших стосунків з Богом та ближніми.
Історія отримання цих заповідей - надприродна. Хоча Бог передав людям їх через пророка та боговидця Мойсея на горі Синай, їхнім автором у всі часи вважався безпосередньо Сам Господь Бог. (Повт.4:5). Пригадаємо їх.
Історія отримання цих заповідей - надприродна. Хоча Бог передав людям їх через пророка та боговидця Мойсея на горі Синай, їхнім автором у всі часи вважався безпосередньо Сам Господь Бог. (Повт.4:5). Пригадаємо їх.
1. Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене. 2. Не роби собі кумира і всякої подоби з того, що на небі вгорі, або на землі внизу, і що у воді під землею: не поклоняйся їм і не служи їм. 3. Не згадуй імені Господа Бога твого даремно. 4. Пам’ятай день суботній, щоб святити його: шість днів працюй і виконуй у них всю роботу свою, а день сьомий — субота — для Господа Бога твого. 5. Шануй батька твого і матір твою, і добре тобі буде, і довго житимеш на землі. 6. Не вбивай. 7. Не чини перелюбу. 8. Не кради. 9. Не свідчи неправдиво проти ближнього твого. 10. Не жадай дому ближнього твого, не жадай жони ближнього твого, ані раба його, ані рабині його, ані вола його, ані осла його, ані всякої худоби його, ані всього, що у ближнього твого.
Як бачимо, основні обов’язки людей щодо Бога викладено у перших чотирьох заповідях. Вони навчають шанувати єдиного Бога, не обожнювати якихось чуттєвих зображень, не принижувати святого Імені Господнього, а також, частину свого життя присвячувати турботам про власне спасіння.
У наступних шести заповідях викладені обов’язки людей щодо своїх ближніх: шанувати батьків, вважати священним здоров’я та життя буд-якої людини, шанувати святість сімейних стосунків, не зазіхати на власність інших, завжди говорити правду та жити по цій правді.
У наступних шести заповідях викладені обов’язки людей щодо своїх ближніх: шанувати батьків, вважати священним здоров’я та життя буд-якої людини, шанувати святість сімейних стосунків, не зазіхати на власність інших, завжди говорити правду та жити по цій правді.
Господь відкрив заповіді в той час, коли людству загрожував моральний розклад, а в наслідку - і всезагальна погибель. Не бажаючи смерті грішників, Бог вибирав для себе спочатку окремих людей, потім родини, племена та народи, які отримували від Нього здорові поняття про Істину та допомогу проти всезагального насилля і зла. Своє призначення вибраний народ міг виконати лише при умові свідомого прийняття та виконання Божих заповітів та наказів, а в першу чергу – згаданих нами десяти заповідей.
Синайське законодавство носить на собі печать високої досконалості, святості та чистоти. Підкреслимо, що зовнішня чистота людей була лише наслідком дотримання ними внутрішнього закону. Святі Отці часто наголошували, що кожному з нас ці заповіді видаються близькими, очевидними та знайомими, бо вони відповідають ключовим стремлінням всякої нормальної людини, створеної Богом на свій образ та подобу.
Це так саме тому, що наш світ і ці заповіді мають одного Автора - Бога. Заповіді Божі – це зовнішній закон, даний Богом людям на додаток до їх внутрішнього орієнтиру – совісті, що ослабла в наслідок гріховного життя.
Це так саме тому, що наш світ і ці заповіді мають одного Автора - Бога. Заповіді Божі – це зовнішній закон, даний Богом людям на додаток до їх внутрішнього орієнтиру – совісті, що ослабла в наслідок гріховного життя.
Багато хто неправильно вважає, що з переміною Старого Завіту на Новий, а старозавітних заповідей на новозавітні (Матвія 5:3—12 і Луки 6:20—23), синайське законодавство втратило свою чинність. Це зовсім не так.
Заповіді Мойсея були, є, і завжди будуть правдивим дороговказом людям до кращої досконалості. Так, як не можна стати професором, не навчившись грамоті, так і без ретельного втілення у житті Декалогу неможливо стати учнем та спадкоємцем Спасителя. Біблійна історія після Синайського законодавства свідчить про очевидний процес виховання цілого народу в дусі віри та послуху. Конкретним предметом віри був Месія, Ізбавитель, Спаситель людства, а засобом виховання народу і був цей Закон.
Заповіді Мойсея були, є, і завжди будуть правдивим дороговказом людям до кращої досконалості. Так, як не можна стати професором, не навчившись грамоті, так і без ретельного втілення у житті Декалогу неможливо стати учнем та спадкоємцем Спасителя. Біблійна історія після Синайського законодавства свідчить про очевидний процес виховання цілого народу в дусі віри та послуху. Конкретним предметом віри був Месія, Ізбавитель, Спаситель людства, а засобом виховання народу і був цей Закон.
Перелік Десяти заповідей у єврейській та християнській традиції дещо різні. Євреї вважають, що в Вих. 20:2 міститься перша заповідь, а в 20:3 - друга. Згідно ж християнської традиції, перша заповідь міститься в Вих. 20:3, а 20:2 розглядається як загальний вступ.
Більшість протестантських церков, а також Православна і Греко-католицька церква ділять другу за єврейською традицією заповідь (Вих. 20:3-6) на дві, вважаючи перший вірш першою заповіддю, а інші вірші - другий. Римсько-католицька і Лютеранська церкви ділять на дві за єврейською традицією десяту заповідь. Лютерани слідують порядку Второзаконня і роблять заповідь “Не бажай дому ближнього” дев’ятою заповіддю.
Сучасний катехизм Української Греко-католицької Церкви безпідставно вніс зміни до Декалогу, позбавивши вірних другої заповіді («Не роби собі кумира»). Для того щоб не порушувати число заповідей, останню, десяту заповідь було поділено на дві наступним чином : 9. Не пожадай жінки ближнього твого.10. Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого . (Див. Вихід 20,2-17 ; Молитовник «Прийдіте поклонімся», Катихизмові правди. «Христос наша пасха» п.847).
Натомість, офіційний Катехизм Католицької Церкви вважає заповідь про поклоніння ідолам – змістом першої заповіді (ККЦ п.2112). Нічим, окрім хитрого лукавства та богословської нечесності такі нововведення пояснити не можна. Посилання в такому випадку на авторитет Блаженного Августина, що теж так вважав, не є переконливим а ні з лінгвістичної, а ні з богословської точки зору.
Натомість, офіційний Катехизм Католицької Церкви вважає заповідь про поклоніння ідолам – змістом першої заповіді (ККЦ п.2112). Нічим, окрім хитрого лукавства та богословської нечесності такі нововведення пояснити не можна. Посилання в такому випадку на авторитет Блаженного Августина, що теж так вважав, не є переконливим а ні з лінгвістичної, а ні з богословської точки зору.
Читання Слова Божого та ретельне дотримання Божих заповідей є надійною передумовою нашого духовного здоров’я та спасіння власної душі у вічності. Цікаво, що коли ви попросите когось пригадати вголос кілька заповідей, швидше за все, вам пригадають лише шосту і восьму : не вбивати і не красти. Це дуже небезпечна ознака. І знаєте чому? Тому, що лише для виконання цих двох заповідей людині не потрібно нічого роботи. Максимум – стримувати себе. Чомусь ніхто не згадує про незручні заповіді ідолопоклонства та блуду!
А наостанок, пригадаємо чудові слова святого преподобного Феодора Санаксарського : «Нехай не подумає хто з нас, що ось ми ходимо в церкву Божу, молимося, творячи багато поклонів, за це і отримаємо Царство Небесне. Ні! Отримає його лише той, хто заповіді Божі виконує.»
