- Вiддавна тривають дискусії стосовно переходу православних i греко-католикiв на григорiанський календар…
Дійсно, однією з причин міжцерковних суперечок віддавна є питання календаря взагалі, а церковного зокрема. Оскільки календар, навіть найбільш математично та астрономічно вивірений і точний, річ доволі абстрактна, то очевидно, що в ставленні до нього завжди будуть існувати безліч думок і різноманітних інсинуацій. Чи може бути червоний колір краще синього, а зелений кращий помаранчевого?
Дійсно, однією з причин міжцерковних суперечок віддавна є питання календаря взагалі, а церковного зокрема. Оскільки календар, навіть найбільш математично та астрономічно вивірений і точний, річ доволі абстрактна, то очевидно, що в ставленні до нього завжди будуть існувати безліч думок і різноманітних інсинуацій. Чи може бути червоний колір краще синього, а зелений кращий помаранчевого?
Всі ці суперечки навколо календаря неймовірно схожі на такі приклади. Ми говоримо про речі, які не можуть мати однозначної правильної відповіді. Обидва загадані календарі : Юліанський та Григоріанський - недосконала людська спроба професійно, раз і назавжди, систематизувати час. Це ж абсурд! Той, хто зможе це колись зробити, неминуче буде вміти взагалі керувати і маніпулювати часом на свій лад. Поки-що це виняткова прерогатива Творця – Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа. А тому, ведучи мову про будь-які церковні календарі, маємо знати, що його ідеальної версії не існує, а єдиними вірним ставленням до календарних реформ, на мою думку, має бути бажання обрати хоча б краще з того гіршого, яке в нас є.
Дата нашого свята Різдва – це не стільки точно той самий день в історії, тільки багато років по тому, скільки день-символ, містичний опис того, що не можна взагалі описати людським словом. З точки зору мислячої та глибоко релігійної людини й справді, не так вже й важливо знати, коли це Різдво відбулося : в який день та в якій годині, якщо воно лише дійсно мало місце в історії людства. Головне не те, коли саме прийшов Спаситель, але те, як особисто на нас буде впливати цей цілком конкретний, історичний факт.
Давайте скажемо про найпростіше : Спаситель не міг народитися зимою. Зими в Вифлеємі так само холодні, як і у Львові, а тому, пастухи фізично не могли пасти свою отару на траві під снігом, чи тим більше – жити та ночувати відкритим небом. Таких деталей, насправді, багато, і ними скрупульозно займається ціла наука – Біблеїстика. Тут я хочу лиш зауважити одне – жоден календар не бере до уваги духовний зміст свята Різдва, а називаючи конкретну дату Боговтілення несе у собі брехню. Романтичну, приправлену легендами, здогадками, фантазіями та містифікаціями. Тому, знову наголошу : обираючи календар мусимо обирати не кращого з кращих, але кращого з недосконалих.
- Так, який календар, все-таки, кращий : Юлiанський чи Григорiанський?
- Не заглиблюючись в цитування формул Пасхалії скажу, що найбільш оптимальним варіантом для нас було б дотримання календаря більшості християн, але з невеликими правками. Введений папою Григорієм ХІІІ новий календар з математичної точки зору був точніший за старий Юліанський, але він не враховував канонів Церкви, зокрема постанови Першого Вселенського Собору, що визначала день святкування Пасхи. Так, згідно цього канону, християнський Великдень не може бути раніше, або співпадати з Пасхою юдеїв. Цікаво, що при такому розкладі, Петрівський піст час від часу взагалі зникає з православної практики. Отже, важливий давній канон в Григоріанському календарі було проігноровано. Ось чому Собор Східних Патріархів ще 1683 року осудив календарну реформу згаданого папи.
Альтернативою григоріанській реформі стало вирахування югославським астрономом і професором математики Білградського університету Мілутіном Міланковічем (1879-1956 гг.) більш вдосконаленого, т.зв. Новоюліанського календаря . Він не лише враховує Православну Пасхалію, але й містить менше математичних похибок. Григоріанський та Новоюліанський календарі йдуть попереду юліанського на 13 днів і повністю будуть співпадати до 2800 року.
- Є прихильники та противники таких змiн. То чи варто щось змiнювати?
- Історія прийняття Новоюліанського календаря, який було б правильніше вважати реформованим Григоріанським, аніж виправленим Юліанським, особисто для мене дає оптимістичні прогнози. Розібравшись у справі багато Помісних Православних Церков перейшли на нього остаточно. Отже, поширене уявлення про те, що Григоріанський – це суто католицький, а Юліанський - винятково православний, зовсім не відповідає дійсності. Сьогодні Юліанського календаря дотримуються лише в Росії, Україні, а також в Єрусалимській, Сербській та Грузинській Церквах і ще в деяких монастирях Святої Гори Афон.
1923 року Вселенський Патріарх Мелетій IV (Метаксакіс) скликав «Всеправославний конгрес», на якому, серед іншого, обговорювалось питання календарної реформи, а підсумковим рішенням став узаконенний перехід Православної Церкви на Новоюліанський календар. Це рішення одразу ж схвалив Предстоятель Елладської Церкви, і вже до березня 1924 року його було прийнято в Грецькій Церкві офіційно. Упродовж ХХ століття на новий календар перейшла переконлива більшість Помісних Церков : Вселенська (крім Афону), Антіохійська, Олександрійська, Кіпрська, Болгарська, Румунська, Польська, Албанська, Грецька.
Просуванню ідеї Новоюліанського календаря значно допоміг один із найвідоміших тогочасних релігійних діячів, уже згаданий Патріарх Мелетій. Як не дивно, але цей ієрарх у різний час був Предстоятелем у трьох різних Церквах : В Грецькій Церкві в 1918-20 рр, в Константинополі 1921-23рр, та в Олександрії 1926-35 рр. Мелетій був переконливим прибічником нового стилю, і в кожній із очолюваних ним Церков добився його прийняття. Лише смерть Патріарха не дозволила втілити намір очолити йому ще й Єрусалимську Церкву. Так вона поодиноко на Православному Сході й досі залишається старостильною.
- Чи все-таки потрiбно святкувати християнськi свята разом?
- Однією з передумов доброї долі для Церкви, є розуміння віруючим людьми найголовнішої християнської риси – Любові, та праця над її помноженням. І цілком природно, коли церковний календар у цьому людям допомагає. Безперечно, що треба прагнути того, щоб усі одновірці – християни разом зустрічали свої свята, не ділячись поміж собою в таких дрібницях та умовностях, як календар. В іншому випадку ці люди є лише християнами по імені, а не по суті. Справжній християнин заради любові та єдності здатен перебороти власну гординю і старі звички. «Буква вбиває, а Дух - животворить» - каже про це Святе Писання (2Кор. 3:6).
Звісно, введення нового календаря для багатьох надзвичайно болючий процес, що дуже часто звакінчується церковними розколами. Так відгукнувшись на рішення «Всеправославного конгресу» 1923 року, Московський Патріарх Тихон спробував запровадити його і в Російській Церкві, про що одразу видав і особливу Постанову. Однак, вже менше ніж через місяць, він був змушений переглянути свої погляди. Клір та паства дуже неохоче приймала такі кардинальні зміни. Історія свідчить, що люди все одно, вперто приходили до храмів на свята за старим календарем. Так само в Греції й по нині існує величезна православна спільнота «старостильників», що налічує до 400 тисяч парафіян. У свій час вони з "чистим серцем" пішли в розкол, але не прийняли Новоюліанського способу літочислення.
Найважливіше питання, що стоїть нині на порядку денному духовенства та мирян України є потреба створення єдиної Помісної Православної Церкви. Питання впровадження нового календаря сьогодні не є настільки болючим та нагальним. Однак перехід на новий стиль, особливо ще до часу отримання нами канонічної автокефалії, зможе суттєво зблизити Українську Церкву з Вселенським Православ’ям, серед іншого й тим, що остаточно відірве Київське Православ’я від Московського церковно-політичного впливу. Дана ситуація, при якій Церква-Дочка Українська Церква має інший календар, аніж Церква-Матір Царгородська Патріархія, є явищем аномальним і будемо вірити - тимчасовим.
Національно налаштований рух за Українську Церковну самостійність, в кращих її представниках, залюбки може підтримати подібну ініціативу. На відміну від обрядовірних росіян, віра українців більш виважена та не суперечить здоровому глузду. Тож маємо надію, що наші віруючі діти і про церковні розколи, і про старий календар, будуть знати лише в теорії. Помагай нам у цьому Христос!
Для редакції газети "Експрес"
Давайте скажемо про найпростіше : Спаситель не міг народитися зимою. Зими в Вифлеємі так само холодні, як і у Львові, а тому, пастухи фізично не могли пасти свою отару на траві під снігом, чи тим більше – жити та ночувати відкритим небом. Таких деталей, насправді, багато, і ними скрупульозно займається ціла наука – Біблеїстика. Тут я хочу лиш зауважити одне – жоден календар не бере до уваги духовний зміст свята Різдва, а називаючи конкретну дату Боговтілення несе у собі брехню. Романтичну, приправлену легендами, здогадками, фантазіями та містифікаціями. Тому, знову наголошу : обираючи календар мусимо обирати не кращого з кращих, але кращого з недосконалих.
- Так, який календар, все-таки, кращий : Юлiанський чи Григорiанський?
- Не заглиблюючись в цитування формул Пасхалії скажу, що найбільш оптимальним варіантом для нас було б дотримання календаря більшості християн, але з невеликими правками. Введений папою Григорієм ХІІІ новий календар з математичної точки зору був точніший за старий Юліанський, але він не враховував канонів Церкви, зокрема постанови Першого Вселенського Собору, що визначала день святкування Пасхи. Так, згідно цього канону, християнський Великдень не може бути раніше, або співпадати з Пасхою юдеїв. Цікаво, що при такому розкладі, Петрівський піст час від часу взагалі зникає з православної практики. Отже, важливий давній канон в Григоріанському календарі було проігноровано. Ось чому Собор Східних Патріархів ще 1683 року осудив календарну реформу згаданого папи.
Альтернативою григоріанській реформі стало вирахування югославським астрономом і професором математики Білградського університету Мілутіном Міланковічем (1879-1956 гг.) більш вдосконаленого, т.зв. Новоюліанського календаря . Він не лише враховує Православну Пасхалію, але й містить менше математичних похибок. Григоріанський та Новоюліанський календарі йдуть попереду юліанського на 13 днів і повністю будуть співпадати до 2800 року.
- Є прихильники та противники таких змiн. То чи варто щось змiнювати?
- Історія прийняття Новоюліанського календаря, який було б правильніше вважати реформованим Григоріанським, аніж виправленим Юліанським, особисто для мене дає оптимістичні прогнози. Розібравшись у справі багато Помісних Православних Церков перейшли на нього остаточно. Отже, поширене уявлення про те, що Григоріанський – це суто католицький, а Юліанський - винятково православний, зовсім не відповідає дійсності. Сьогодні Юліанського календаря дотримуються лише в Росії, Україні, а також в Єрусалимській, Сербській та Грузинській Церквах і ще в деяких монастирях Святої Гори Афон.
1923 року Вселенський Патріарх Мелетій IV (Метаксакіс) скликав «Всеправославний конгрес», на якому, серед іншого, обговорювалось питання календарної реформи, а підсумковим рішенням став узаконенний перехід Православної Церкви на Новоюліанський календар. Це рішення одразу ж схвалив Предстоятель Елладської Церкви, і вже до березня 1924 року його було прийнято в Грецькій Церкві офіційно. Упродовж ХХ століття на новий календар перейшла переконлива більшість Помісних Церков : Вселенська (крім Афону), Антіохійська, Олександрійська, Кіпрська, Болгарська, Румунська, Польська, Албанська, Грецька.
Просуванню ідеї Новоюліанського календаря значно допоміг один із найвідоміших тогочасних релігійних діячів, уже згаданий Патріарх Мелетій. Як не дивно, але цей ієрарх у різний час був Предстоятелем у трьох різних Церквах : В Грецькій Церкві в 1918-20 рр, в Константинополі 1921-23рр, та в Олександрії 1926-35 рр. Мелетій був переконливим прибічником нового стилю, і в кожній із очолюваних ним Церков добився його прийняття. Лише смерть Патріарха не дозволила втілити намір очолити йому ще й Єрусалимську Церкву. Так вона поодиноко на Православному Сході й досі залишається старостильною.
- Чи все-таки потрiбно святкувати християнськi свята разом?
- Однією з передумов доброї долі для Церкви, є розуміння віруючим людьми найголовнішої християнської риси – Любові, та праця над її помноженням. І цілком природно, коли церковний календар у цьому людям допомагає. Безперечно, що треба прагнути того, щоб усі одновірці – християни разом зустрічали свої свята, не ділячись поміж собою в таких дрібницях та умовностях, як календар. В іншому випадку ці люди є лише християнами по імені, а не по суті. Справжній християнин заради любові та єдності здатен перебороти власну гординю і старі звички. «Буква вбиває, а Дух - животворить» - каже про це Святе Писання (2Кор. 3:6).
Звісно, введення нового календаря для багатьох надзвичайно болючий процес, що дуже часто звакінчується церковними розколами. Так відгукнувшись на рішення «Всеправославного конгресу» 1923 року, Московський Патріарх Тихон спробував запровадити його і в Російській Церкві, про що одразу видав і особливу Постанову. Однак, вже менше ніж через місяць, він був змушений переглянути свої погляди. Клір та паства дуже неохоче приймала такі кардинальні зміни. Історія свідчить, що люди все одно, вперто приходили до храмів на свята за старим календарем. Так само в Греції й по нині існує величезна православна спільнота «старостильників», що налічує до 400 тисяч парафіян. У свій час вони з "чистим серцем" пішли в розкол, але не прийняли Новоюліанського способу літочислення.
Найважливіше питання, що стоїть нині на порядку денному духовенства та мирян України є потреба створення єдиної Помісної Православної Церкви. Питання впровадження нового календаря сьогодні не є настільки болючим та нагальним. Однак перехід на новий стиль, особливо ще до часу отримання нами канонічної автокефалії, зможе суттєво зблизити Українську Церкву з Вселенським Православ’ям, серед іншого й тим, що остаточно відірве Київське Православ’я від Московського церковно-політичного впливу. Дана ситуація, при якій Церква-Дочка Українська Церква має інший календар, аніж Церква-Матір Царгородська Патріархія, є явищем аномальним і будемо вірити - тимчасовим.
Національно налаштований рух за Українську Церковну самостійність, в кращих її представниках, залюбки може підтримати подібну ініціативу. На відміну від обрядовірних росіян, віра українців більш виважена та не суперечить здоровому глузду. Тож маємо надію, що наші віруючі діти і про церковні розколи, і про старий календар, будуть знати лише в теорії. Помагай нам у цьому Христос!
Для редакції газети "Експрес"
