Вступ. Навіть переступивши поріг XXI віку - віку нових технологій, вдосконалених механізмів та машин, медичних комп’ютерів, здатних створювати штучну біомасу, клонувати, народжувати людей «з пробірки», здійснювати генетичні маніпуляції та інші дивовижні речі, природня цікавість людини все ще багато перевершує межі знання, реально доступного людям. Світська наука, що пару останніх віків активно наділялася матеріалістами, як мінімум божественними характеристиками, досі не може дати людству позитивної відповіді на безліч фундаментальних та світоглядних питань. Хоч при цьому багато з них, без перебільшення, є життєво необхідними для стабільного й оптимістичного майбутнього нашої планети.
Бог створив наш світ складним, але зрозумілим водночас. Ми знаємо, що першим людям було відомо все про і себе і оточуючий світ. А згідно християнського тлумачення, біблійний епізод про те, як Адам давав імена тваринам, слід розуміти не лише, як формальне навішування на тварин вдалих ярликів, але й, як глибоко онтологічну владу людини над світом і її право розуміти та керувати ним, звершуючи волю Божу на землі власними руками. Однак порушення заповіді Господньої привело до страшної духовної трагедії. Після гріхопадіння цей благодатний людський стан змінився. Людський розум пошкодився гріхом і ми назавжди перестали розуміти багато важливих речей про цей світ і про самих себе. Звісно, Бог не відвернувся від людини навіть тоді, коли сама людина обрала життя без Творця та уявну автономію. В духовному плані людям було обіцяно Спасіння з темниці гріха. В плані інтелектуальному, Господь подарував можливість компенсувати втрачені дарування існуванням науки, як певної суми систематизованої людством знань.
Принагідно, тут зовсім не зайвим буде підкреслити, що справжня наука не може суперечити вірі, оскільки і віра і наука походять з одного джерела – від Бога Творця. Вони не можуть суперечити одна одній ще й тому, що мають зовсім різні сфери інтересів : віра турбується вічним, а наука - дочасним. Більше того. Саме віра є фундаментом справжньої науки. Про все це обов’язково необхідно пригадати, розглядаючи один з неймовірно цікавих і недосліджених феноменів – феномен людських сновидінь. Як не парадоксально, але те, з чим ми зустрічаємось щодня, а точніше – щоночі, залишається для людей чи не найбільшою нерозгаданою таємницею, яка розбурхує уми стільки ж, скільки існує саме людство.
Нижче ми спробуємо поміркувати про деякі речі, які варто знати та пам’ятати практикуючим християнам про сни і про правильне ставлення до них, максимально базуючи свої міркування на фундаменті православного християнського віровчення. Наперед зауваживши при цьому, на очевидну обмеженість людських знань про цей феномен. Автор безперечно визнає суперечливість теми і готовий у випадку наявності авторитетних аргументів, у будь-який час, переглянути свої погляди заради віднайдення та торжества істини.
На фундаменті Антропології
Християни – це люди, що вірять у метафізику. Ми віримо та знаємо про те, що поруч з нашим цілком матеріальним та відчутним світом, існує ще й інша його грань – духовний світ. Також ми знаємо, що живемо одночасно в обох цих гранях єдиного за природою створеного Богом світу. Для всякої людини без винятку, а особливо для людини свідомо віруючої, межі між цими «світами» досить умовні, оскільки, повторю ще раз, онтологічно це один і той самий світ, тільки під під поглядом з іншого кута. В міру нашого особистого духовного вдосконалення духовний аспект світу відкривається людям все ясніше, збільшується, а старий, фізичний набуває зовсім інших рис - преображається.
В акті реалізації правильного духового життя під дією благодаті Божої людина має можливість докорінно змінитися. Обожуючись через святі Таїнства та щире покаяння, християнин має потенціал та всі необхідні засоби для того, щоб докорінно змінити свій першопочатковий стан тлінності та пристрасності. Історія Церкви свідчить про сотні тисяч подвижників, які стали жителями Неба, тілесно живучи ще тут, на землі. Такі люди часто були наділені від Бога надзвичайними дарами, як от зцілення хворих, пророкування майбутнього, вони могли безпосередньо спілкуватись з ангелами та святими і знали людські помисли. Тим не менше, Церква завжди розуміла такі дари, як звичайні для себе, бо для Бога немає нічого неможливого, але надзвичайні для більшості людей, що живуть в миру – в грішному світі грішним життям.
Дари чудотворення, що були у святих, зовсім не були кінцевою метою їхнього подвигу, а одним із закономірних результатів важкої аскетичної праці над собою заради спасіння власної душі. Вони мріяли спасти душу від пекла, при цьому зовсім не прагнучи бути чарівниками, власною вправністю вражаючи людей. Цим самим благочестивим та благодатним життям люди і в наш час повертають собі втрачене райське блаженство. Живий Бог і нині за посередництвом Своєї Церкви освячує кожну людину, посилаючи їй духовне та фізичне здоров”я, в чому ми бачимо Боже милосердя та відповідь на молитви нас недостойних.
Дари чудотворення, що були у святих, зовсім не були кінцевою метою їхнього подвигу, а одним із закономірних результатів важкої аскетичної праці над собою заради спасіння власної душі. Вони мріяли спасти душу від пекла, при цьому зовсім не прагнучи бути чарівниками, власною вправністю вражаючи людей. Цим самим благочестивим та благодатним життям люди і в наш час повертають собі втрачене райське блаженство. Живий Бог і нині за посередництвом Своєї Церкви освячує кожну людину, посилаючи їй духовне та фізичне здоров”я, в чому ми бачимо Боже милосердя та відповідь на молитви нас недостойних.
Церква вчить, що окрім благодатних дарів, які подаються віруючим від Бога, люди також можуть зазнавати впливу світу злих сил, що є так само реальними, як реальним є Бог та Його ангели. Основна мета перебування сьогодні на землі диявола – не допустити нашого спасіння та вічного життя з Богом. Отже, в кінцевому результаті на кожну людину мають духовний влив два джерела : добре та зле. Церква наголошує, що люди самостійно мають обрати, кого їм слухати і кому служити. Навіть Всесильний Бог не може змушувати людину не грішити. Рішення стати святим повинно народитися і зміцнюватись у самій людині. Святість - це наш особистий вибір. Той, хто не працює над своїм духовним зціленням (а, слово спасіння на мові святих отців українською мовою саме це й означає : зцілення, лікування) неминуче стає служити злим силам.
Навіть тоді, коли людина ззовні начебто «немає нічого проти» Бога, Церкви, молитов та постів, але не живе цим у повній мірі, вона все одно стоїть на боці зла, бо не обирає добра і не служить Любові. А Бог, хоча й всюдиприсутній і онтологічно є Батьком всього людського роду, не може перебувати Своєю спасаючою благодаттю там, де є нерозкаяне зло. Церква заперечує загальнопоширену в миру думку, що до храму можна не ходити, «якщо лиш мати Бога в серці». Відповідаючи на це голосом святих отців, таким людям можна справедливо заперечити у відповідь: а звідкіля Він там візьметься, якщо до храму не ходити? Благодатність людини характеризує її церковність. Але цей благодатний стан в людини – динамічний. Той, хто працює над спасінням душі – лікує її та наближає до ідеалу. Той, хто легковажить головною метою життя людини - той неминуче помножує собі хвороби душі та тіла й наближається до пекла.
Одним з найскладніших завдань, що стоять перед християнином на шляху до духовної досконалості, є потреба йому розвивати у собі дар «розрізнення духів». Оскільки ворог людства - сатана, має звичку видавати себе за ангела світла, часто християни піддаються спокусі прийняти сатанинську дію за Божу благодатну присутність. За свідченням святих отців, диявол захоплює саме ту людину, що має тверде бажання духовно врятуватись і багато для цього трудиться. Цей оманливий стан подвижника святоотецька творчість називає станом духовної прелєсті – себто брехні в її крайній степені. Чому це максимальна степінь брехні? Тому, що люди піддавшись такому диявольському стану починають обманювати самих себе, вірячи, що вже досягли чогось великого, у той час, коли, насправді, в своїй гордині та самолюбстві вони низько впали. Святі Отці останніх часів пишуть, що цією хворобою (прелєсті духовної) сьогодні в тій чи іншій мірі заражено більших християн. В неправославних Церквах (католицькій та протестантській ) багато «духовних» практик (свідомо чи несвідомо, однак у будь-якому разі досить відверто) сприяють тому, щоб народити, а потім старанно культивувати поміж віруючих цю духовну ваду.
Але найбільше страждає від цього Православ’я. Воно блискуче знає основи духовного життя людини, ґрунтуючи свої переконання на традиції святих. Тим не менше, справжній аскетизм сьогодні, зрештою, як і раніше, залишається свідомими та осмисленим вибором дуже невеликої частини духовенства та мирян. І якщо відсутність правильного розуміння християнської аскетики в інославних та іновірних товариствах досить зрозуміле та передбачуване явище, відсутність практичної аскетики, як загально пропагованого, масового явища, взірця для наслідування саме в Православній Церкві можна пояснити хіба апостасійним станом Церкви напередодні кінця світу. Пахомій Великий пророкував, що в останні часи буде «в монастирі, як в миру, а в миру, як в аду». Розглядаючи питання християнського осмислення феномену сновидінь варто пам’ятати про це не в останню чергу. Справа розуміння просесу снобачень вимагає глибоко святоотецького підходу, базованого на принципах православної антропології.
Святе Писання про сновидіння
Зі сторінок Святого Писання, серед інших важливих істин, ми багато дізнаємось і про те, чим повинна бути для нас віра у кожне з сновидінь, та який погляд на це Самого Бога. Книга Йова у 33 розділі розповідає нам, що сам Бог часто вибирав сон як один з варіантів для спілкування з людьми. Йов 33 :14 «Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того: 15 у сні, у видінні нічному, коли міцний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі, 16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою, 17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає».
Загальновідомим сном з пророчим значенням став сон, від котрого, як ми дізнаємося пізніше, залежала доля роду Якова. Йосип - син Якова зумів розтлумачити фараону сновидіння, котре пояснити до нього не зумів ніхто. Про це розповідає нам книга Буття у своєму 41-му розділі. Дещо подібний випадок відбувся з пророком Даниїлом. Він, як і Йосип зумів пояснити цареві значення його сну. /Дан.2/.
Не можна також не згадати про Новозавітні свідчення того, що в особливих випадках сни були допущенні вибраним людям від Самого Бога. Без сумніву, з усіх вирізняється сон, бачений Йосифом, опікуном Ісуса. Цілком природна реакція чоловіка, котрий дізнається про вагітність жінки, що не була у близькості з ним. Йосип вирішує розійтися з нею, але саме уві сні він отримує наказ від ангела не робити цього.
По при усі свідчення того, раніше нами наведені досить обширно, виступає і протилежна думка. Зазначу що саме її навчали більшість Отців Церкви. Не завжди Господь схвалював навіть і в ті часи надмірну увагу до сновидінь. Через свого вірного пророка Єремію Бог різко осуджував тих, хто виступав з наміром внести у правдиве поклоніння елемент безбожного культу.
Єремiя 29 8 "Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Нехай не зводять вас ваші пророки, що серед вас, та ваші чарівники, і не прислухуйтеся до ваших снів, що вам сняться. 9 Бо лжу вони вам пророкують Ім`ям Моїм, Я їх не посилав, говорить Господь".
“Марні і обманливі надії безумного чоловіка і сни піднімають на крилах безумних. Як той, що хапається за тінь і женеться за вітром, такий той, хто сприймає сни. Це (подібне) до цього видіння снів, перед лицем подоба лиця. Що з нечистого очиститься? І що з брехні буде правдомовним? Чародійства і чаклунства і сни це безумність, і маячить як серце вагітної, що боліє. Якщо не було післане від Всевишнього у відвідини, не дай їм твого серця. Бо сни звели багатьох, і відпали ті, що на них надіються” (Сир 34,1-7).
Розгляд типових запитань щодо снобачень
Чи бувають віщі сни?
На думку автора, нині є всі підстави стверджувати, що переконлива більшість процесів, які відбуваються з людиною під час сну мають психосоматичну природу, а не духовну. Відомо, що в певному стані організму, а саме тоді, коли тіло відпочиває, а мозок все ще перебуває в активній стадії, людське тіло стає особливо чутливим і починає реагувати на певний різновид зібраної в мозку інформації. У звичайному для себе стані, стані бадьорості, в людей є безліч зовнішніх та внутрішніх подразників, що в дійсності відволікають нашу увагу від того, що «записано» в мозку. Але в моменти, коли людина поринувши у сон, фактично перестає себе контролювати, в її свідомості виринають забуті, заглушені чи несвідомі о”брази, які насправді зберігаються в головному людському органі – мозку.
Тим не менше, трьохскладова природа людини передбачає найтісніший зв’язок сил духу, душі та тіла. Звідси, наші стосунки з Богом (дух) впливають на наші думки та наміри (душа), що в решті породжує реалізацію, здійснення гріха або благочестивого вчинку (тіло). Те, що твориться в нашій душі, неминуче залишає всій відбиток і на стані людини, а через звички (навик) формує характер та долю людини. Безперечно, стан нашої душі вливає на стан тіла і під час сну, і під час бдіння.
Наявність в людини особливих снів, що наділені здатністю передбачати майбутнє, очевидно мало б передбачати вміння здійснювати ними чуда й у інший час і в інших умовах. Більше того, як вже було зауважено раніше, харизмі пророкування мала б передувати важка і виснажлива праця людини заради спасіння душі. Якщо людина не веде активного церковного життя, назвати такі сни «віщими» в глибокому, богословському сенсі цього слова, жодних підстав немає.
Наявність в людини особливих снів, що наділені здатністю передбачати майбутнє, очевидно мало б передбачати вміння здійснювати ними чуда й у інший час і в інших умовах. Більше того, як вже було зауважено раніше, харизмі пророкування мала б передувати важка і виснажлива праця людини заради спасіння душі. Якщо людина не веде активного церковного життя, назвати такі сни «віщими» в глибокому, богословському сенсі цього слова, жодних підстав немає.
Звідки можуть взятися сни, які людьми вважаються пророцькими? Очевидно, тут може бути кілька причин. Перша – цілком буденна та приземлена. Як це не дивно, але під час сну людина не перестає думати. Історії відомо, що саме під час спання-відпочинку, декілька всесвітньовідомих вчених зробили своє відкриття. Організм відпочиває від тягаря денних турбот і мозок, в певному сенсі, може працювати краще. Давно відома залежність часу доби від продуктивності інтелектуальної роботи. Під час сну людина несвідомо продовжує обмірковувати пережите вдень, або певним чином знову переживати особливо емоційні, вражаючі її події чи явища. Для людей, що весь день щиро захоплені думками про конкретну тему, цілком очевидним є її «відголосок» навіть згодом під час сну. Враховуючи все це, можна сказати, що в такому випадку ми списуємо своє «більш якісне» мислення на чудотворне передбачення, хоча в нього є доволі просте пояснення : ми спимо, а наш мозок – працює.
Друге з можливих пояснень «віщим снам» можна знайти в церковному вченні про Промисел Божий взагалі та ангелології зокрема. [Ангелологія – церковне вчення про ангелів]. Згідно церковної науки, кожна людина має власного Ангела-охоронця, який від народження і до гробу допомагає їй спасати тіло та душу. Можна припустити, що особливо чіткі та конкретні випадки наших нічних напоумлень, що спрямовані на добро та людське благополуччя можна пояснити саме дією наших небесних покровителів. Тим не менше, Церква застерігає від намагань людини налагодити фізичний контакт з власним ангелом, викликати його тілесно чи за допомогою спіритичних сеансів втручатися в сфери надприродного. Спілкування з духовним, метафізичним світом допустимо та корисно винятково в межах православно-християнської традиції. Поза нею це не лише заборонено, але й шкідливо та небезпечно.
 |
| Сон монашенки - Карл Брюллов |
Слід зауважити, що особливо схильні прислухатися до власних снів та наділяти їх особливими властивостями саме жінки. Їхня віра, зазвичай, побудована не тільки на здоровому глузді, але й на емоціях та власних внутрішніх чуттєвих переживаннях. То ж вони з однаковою ревністю вірять і Богу і власним пророчим снам, зовсім не вважаючи це чимсь гріховним чи ненормальним. У той же час чоловіки мають віру іншого типу – менш емоційну та глибоку. До храмів вони можуть не ходити, але коли вже підуть, то зовсім скоро з величною радістю захочуть померти за її ідеали. До речі, саме з цієї причини ченців-чоловіків завжди було багато більше за черниць. В певному сенсі Церкву прикрашають жінки, але тримають чоловіки. Цікаво, що саме серед чоловіків ажіотажу довкола власних снобачень та способів їхнього трактування майже не спостерігається. А це ще одна підстава стверджувати, що не в останню чергу віра в сни має природнє походження, зумовлене особливостями людської психосоматики.
Що означає, коли нам сняться померлі люди?
Люди пов’язані одні з одними не лише родинним чи професійними узами, але й мають між собою глибокі внутрішні зв’язки на духовному рівні. Церква вчить, що після фізичної смерті людина не перестає існувати, але стає жителькою інших, позафізичних сфер. Церковна наука надзвичайно мало повідомляє нам про характер наших стосунків з померлими, а те, що ми про це знаємо дуже часто має не догматичний, а педагогічний характер. Тим не менше, можна сміливо говорити, що дехто з наших померлих родичів чи друзів потребує особливої пам’яті про себе, а найперше – саме молитовної пам’яті. Дуже часто сни, в яких до нас приходять покійники, можуть нагадувати нам про те, що ми не виконали свій християнський обов’язок щодо них, забуваючи про приватну та церковну молитву за спочинок їхніх душ. Інший можливий і передбачуваний варіант – голос нашого сумління, який докоряє нам за нашу лінь та пасивність щодо своїх близьких померлих. Часто вважають, що церковною молитвою можна «відкупитися» від «гостей з того світу». На це слід зауважити, що поки людина буде керуватися саме такими меркантильними спонуками, до того часу вона буде страждати від цього. Єдиний «відкуп» для померлого можна дати тільки любов’ю, а зовсім не грошима. У кого чиста совість, той від цього ніколи не страждає.
Люди пов’язані одні з одними не лише родинним чи професійними узами, але й мають між собою глибокі внутрішні зв’язки на духовному рівні. Церква вчить, що після фізичної смерті людина не перестає існувати, але стає жителькою інших, позафізичних сфер. Церковна наука надзвичайно мало повідомляє нам про характер наших стосунків з померлими, а те, що ми про це знаємо дуже часто має не догматичний, а педагогічний характер. Тим не менше, можна сміливо говорити, що дехто з наших померлих родичів чи друзів потребує особливої пам’яті про себе, а найперше – саме молитовної пам’яті. Дуже часто сни, в яких до нас приходять покійники, можуть нагадувати нам про те, що ми не виконали свій християнський обов’язок щодо них, забуваючи про приватну та церковну молитву за спочинок їхніх душ. Інший можливий і передбачуваний варіант – голос нашого сумління, який докоряє нам за нашу лінь та пасивність щодо своїх близьких померлих. Часто вважають, що церковною молитвою можна «відкупитися» від «гостей з того світу». На це слід зауважити, що поки людина буде керуватися саме такими меркантильними спонуками, до того часу вона буде страждати від цього. Єдиний «відкуп» для померлого можна дати тільки любов’ю, а зовсім не грошима. У кого чиста совість, той від цього ніколи не страждає.
Як на рахунок тлумачення снів за допомогою сонників
Одним із найпростіших способів отримання легких прибутків – використовувати слабості та світоглядні помилки інших, через чиюсь неграмотність, незнання та упередження. Зокрема пропонуючи їм те, у що вони наперед готові повірити. Ворожіння, гороскопи, тлумачення снів – все це дає непогані прибутки тим, кому власна совість дозволяє спекулювати. А небажання людей мислити, але при цьому, отримувати готові відповіді, народжує попит на літературу такого сорту. Станом на кінець січня 2013 року немає жодних наукових і тим більше богословських підстав вважати, що складена невідомо ким схема тлумачення чужих сновидінь дійсно працює. Церква чітко називає віру в сни марновірством, а марновірство – гріхом. Окрім того слід наголосити й на те, що дуже часто сучасні «Сонники» є нічим іншим, як перекладами древніх містичних трактатів чи підручників для ворожіння та заклинання злих духів.
Одним із найпростіших способів отримання легких прибутків – використовувати слабості та світоглядні помилки інших, через чиюсь неграмотність, незнання та упередження. Зокрема пропонуючи їм те, у що вони наперед готові повірити. Ворожіння, гороскопи, тлумачення снів – все це дає непогані прибутки тим, кому власна совість дозволяє спекулювати. А небажання людей мислити, але при цьому, отримувати готові відповіді, народжує попит на літературу такого сорту. Станом на кінець січня 2013 року немає жодних наукових і тим більше богословських підстав вважати, що складена невідомо ким схема тлумачення чужих сновидінь дійсно працює. Церква чітко називає віру в сни марновірством, а марновірство – гріхом. Окрім того слід наголосити й на те, що дуже часто сучасні «Сонники» є нічим іншим, як перекладами древніх містичних трактатів чи підручників для ворожіння та заклинання злих духів.
Але, як можна не вірити у сни, якщо вони збуваються?
В доповнення до того, про що ми говорили вище (про три ймовірні джерела сновидінь) варто додати ще одне, надзвичайно важливе зауваження. Люди спочатку вірять у сни, а вже потім вони збуваються. І майже ніколи - навпаки. Невміння розрізняти власну душевність від духовності привело до того, що чимало людей відпали від Церкви саме «завдячуючи» своїй вірі у сни та забобони, помноженій на елементарне релігійне невігластво. Святі отці рекомендують "готуватися" до сну, щоби згодом не зазнавати через них зайвих страждань. Досвідчені духівники перед відходом до спальні на відпочинок радять утримуватися від надмірного вживання їжі, уникати перегляду телебачення чи інтернету, і звісно, для всіх обов'язкова щира молитва до Бога згідно "вечірнього правила".
В доповнення до того, про що ми говорили вище (про три ймовірні джерела сновидінь) варто додати ще одне, надзвичайно важливе зауваження. Люди спочатку вірять у сни, а вже потім вони збуваються. І майже ніколи - навпаки. Невміння розрізняти власну душевність від духовності привело до того, що чимало людей відпали від Церкви саме «завдячуючи» своїй вірі у сни та забобони, помноженій на елементарне релігійне невігластво. Святі отці рекомендують "готуватися" до сну, щоби згодом не зазнавати через них зайвих страждань. Досвідчені духівники перед відходом до спальні на відпочинок радять утримуватися від надмірного вживання їжі, уникати перегляду телебачення чи інтернету, і звісно, для всіх обов'язкова щира молитва до Бога згідно "вечірнього правила".
За яким принципом обирати «достовірні сни»?
Оскільки Всесвіт та люди в ньому існують винятково завдяки Божій турботі та Його Любові до нас грішних, фанатично цікавитись своїм майбутнім не корисно і не потрібно. Так, ми, християни, не живемо одним днем. Проте власне майбутнє пов’язуємо виключно зі результатами своєї праці та співпраці з Богом, а не з чиїмось тлумаченням того, що нам приснилося. Щастя людини слід шукати не в посмішці фортуни та "вдалому" сну, а в правильному використанні та примноженні Богом даних талантів. Коли Господь побажає дати нам пророчий сон, то цей сон буде настільки чітким, конкретним та безумовно Божим, що жодного сумніву ні в його змісті, ні в його джерелі у нас не виникне. Бог не спілкується з людьми за допомогою ребусів та загадок. Він хоче, щоб ми спаслися для вічності, а не все життя страждали від невдалих спроб розшифрувати зміст власного сновидіння.
Єдине, що ми можемо використати для власної духовної користі, так це спробувати аналізуючи зміст власних снів виявити власні духовні хвороби. Очевидно, православні християни можуть зробити це не самостійно, але з власним духівником або отцем-настоятелем. Відомо, що блудниками часто сняться еротичні сцени, скнарам – гроші чи фінансові операції, розлючені люди у снах можуть вчинити бійку чи вбивати інших, а особи з травмованою психікою можуть від когось утікати тощо. В таких випадках сон не передбачає ніякого майбутнього, але є вже наслідком нашого психо-духовного стану. За твердженням ієромонаха Серафима (Параманова) фізично та духовно здорові люди міцно сплять і жодних снів не бачать.
Висновок: Детальне вивчення феномену сновидінь може бути одним із інструментів православної пастирської практики, що допомагатиме священнослужителю через належні знання краще пізнати духовний та душевний стан ввіреної йому пастви. Оскільки сон є певним зовнішнім віддзеркаленням внутрішнього світу людини, краще вивчення феномену снобачень зможе допомогти пастирю розпізнати духовний діагноз пастви, а значить – швидше допомогти їй. У той же час для пастви знання основ православного осмислення феномену сну зможе допомогти не лише вчасно та самостійно виявити існуючі власні духовні хвороби, але й уберегтися від усіх інших марновірств, що часто супроводжують віру людей в особливе містичне значення снів.
Правильне духовне життя, побудоване на вченні святих отців Східної Церкви, може стати головним фактором, здатним відкрити їй нові можливості самоконтролю та самоусвідомлення. Оскільки християнська аскетика передбачає і навчає людину приборкувати власні пристрасті та гріховні стремління тіла та душі, саме церковне життя є одним з основних чинників контролю людини над змістом власних сновидінь. Ми справді не можемо впливати на зміст власних сновидінь безпосередньо, але через правильне християнське життя, безперечно, можемо впливати на ті чинники, саме від яких залежить те, що ми бачимо у снах. Окрім цього, церковні люди навіть якщо й не можуть змінити хід власних сновидінь, то керуючись тією ж свято отецькою аскетикою, і можуть і повинні змінити своє ставлення до них на єдиноправильне - християнське.
Правильне духовне життя, побудоване на вченні святих отців Східної Церкви, може стати головним фактором, здатним відкрити їй нові можливості самоконтролю та самоусвідомлення. Оскільки християнська аскетика передбачає і навчає людину приборкувати власні пристрасті та гріховні стремління тіла та душі, саме церковне життя є одним з основних чинників контролю людини над змістом власних сновидінь. Ми справді не можемо впливати на зміст власних сновидінь безпосередньо, але через правильне християнське життя, безперечно, можемо впливати на ті чинники, саме від яких залежить те, що ми бачимо у снах. Окрім цього, церковні люди навіть якщо й не можуть змінити хід власних сновидінь, то керуючись тією ж свято отецькою аскетикою, і можуть і повинні змінити своє ставлення до них на єдиноправильне - християнське.
Протоієрей УАПЦ Євген Заплетнюк,
кандидат богословських наук
увага! текст не вичитано. читати стороннім заборонено. хто прочитає, той буде мати поганий сон!
увага! текст не вичитано. читати стороннім заборонено. хто прочитає, той буде мати поганий сон!
