Одна з трагедій сучасної Церкви в тому, що в нас немає звички знімати в кліру нагороди. Або мотивовано позбавляти сану. Більшість відомих анафемувань - це безперечна насмішка над Церквою. Окрім, звісно, історичних анафем часів Вселенських Соборів. Так, сану православних часом і позбавляють, але дуже мало, та й чомусь зовсім не тих, кому дійсно потрібно надалі перебувати поза межами Церкви Христової. Дійсно, що ж може вийти з товариства, в якому постійно вдосконалюють систему нагород, а немає чіткої та конкретної системи покарань? В такому випадку люди жиріють, розслабляються та перестають працювати над собою. Можеш нічого не робити поганого і тобі за це нічого не буде. А це не зовсім по-християнськи. Церква лінь та пасивність тлумачить, як свідомий бунт проти Бога. Забули про це?
Церковна ієрархія це круто. Але було б ще крутіше, коли б вона працювала, як живий динамічний організм, здатний працювати реверсивно, в обидві сторони. Це я вам кажу не з теорії, а практики перебування біля двох Предстоятелів не один день. Проштрафився єпископ перед священиком - догана єпископу. Відігнав від престолу п'ять cвящеників? Мінус п'ять балів йому з карми! Відігнав десять - прощайся з архієпископством. Хто винен в сімї, що син поганий : сам син чи батько? Як батько я переконаний, що саме я винен в тому, що мій син двійочник.
А пригадуєте відомий спіч Стіва Джобса перед випусниками? Це ж він, здається, вважав, що однією з ключових заповідей для людини, яка хоче вдосконалюватися, повинна бути умова : сама людина повинна постійно бути голодною. Сите брюхо до всього глухо.
Церковна ієрархія це круто. Але було б ще крутіше, коли б вона працювала, як живий динамічний організм, здатний працювати реверсивно, в обидві сторони. Це я вам кажу не з теорії, а практики перебування біля двох Предстоятелів не один день. Проштрафився єпископ перед священиком - догана єпископу. Відігнав від престолу п'ять cвящеників? Мінус п'ять балів йому з карми! Відігнав десять - прощайся з архієпископством. Хто винен в сімї, що син поганий : сам син чи батько? Як батько я переконаний, що саме я винен в тому, що мій син двійочник.
А пригадуєте відомий спіч Стіва Джобса перед випусниками? Це ж він, здається, вважав, що однією з ключових заповідей для людини, яка хоче вдосконалюватися, повинна бути умова : сама людина повинна постійно бути голодною. Сите брюхо до всього глухо.
 |
| Мамо, а куди йде наш Папа? |
Людей мало стимулювати пряником, якщо в кутку простоює кнут. Як на мене, різочка - багато дієвіший педагогічний засіб. Отримавши нагороду, а тим більше церковну нагороду, людина заспокоюється. Хіба послушного Синоду чи Патріарху Митрополита можуть позбавити сану? Ні. Хоч він сорок років буде педофілом, йому нічого не загрожує, якщо сидить тихо та з розумною мімікою надуває щоки коли це потрібно більшості. Тут у католиків є величезний плюс. Хоча священство там поділене на неймовірну кількість градацій, серед священиків немає старших чи молодших. Всі рівні. В нас - ні. Я бачив, як один піп бив іншого в плече, коли той став на його місце під час служби. Правда це винятки з правил, і таке було всього раз чи два, але головне, що взагалі було тільки тому, що сучасний православний лад цьому сприяє.
Отже до теми. Предстоятель Церкви повинен бути молодий, психічно здоровий, здатен переносити неймовірні навантаження, чітко розуміти різницю у грі слів "деспот" та "владика". З часом владики дуже часто змінюються, бо всяка влада псує людину, а церковна влада псує людину абсолютно. Нема нічого страшного, коли хтось втомлюється. Для православних, які знають, що папський примат - єресь, цілком зрозуміло, що Бенедикт ніякий не намісник Христа. Це звичайний собі єпископ, зі своїми звичками, дивацтвами, хронічними та тимчасовими хворобами. Ми розуміємо його краще всякого католика, котрий тепер перебуває в ступорі : Як це так? Як цей напівбог міг втомитися? Як ця Скеля могла дати тріщину? Як можна відмовитися від Петрового служіння?
Я ніколи не буду Папою. І швидше за все, навіть не буду єпископом. Але ким би я не був в майбутньому, навіть в інтересах Церкви, я не дозволю, щоб мене перед людьми возили на візочку і тихо зітхаючи наді мною витирали соплі з носа, а слину з напіввідкритого рота. Краще працювати поки працюється, а відпочивати, коли хочеться відпочити. Впевнений, що за спинами хворих предстоятелів робляться такі чорні справи, що це аж ніяк не виправдовує їхнє подальше перебування на кафедрі. Часом хочеться сказати : ну, будьте ж людьми, пожалійте того діда, в любові до якого ви так клянетеся. Дайте йому нарешті спокійно відпочити від вас хоч перед гробом. Я був на службі попереднього Папи, вже незадовго до його смерті. Ніколи не забуду того дивного відчуття розгубленості, що відчували всі ми, дивлячись на величезний екран, з якого на нас дивився напівсплячий, напівмертвий чоловік, притиснутий до землі важким церковним облаченням.
Коли б мене запитали, то я б не вагаючись відповів, що надалі пожиттєво призначати когось церковним начальником - це щось спільне між ідіотизмом та мазохізмом. Втомився? Поступися місцем. Місце Святішого пустим не буває. Не можна долю однією людини ставити вище інтересів більшості. Навіть самому Папі чи Патріарху. Амінь
Дякую за увагу.
