Цей текст - один з найбільш болючих за все моє життя. Зазвичай, коли людям немає вагомих аргументів мені заперечити, то вони просто кепкують з мого прізвища. Начебто це дійсно смішно чи мудро. Щось написали мені у відповідь, нахамили і задоволені. Всі формальності виконані. Рахунок 1:1. Часом складається враження, що ми просто не вміємо один одного слухати,бачити один в одному особистість. І саме про це я хочу сьогодні поговорити. В жодному з моїх текстів ще не було так багато "я". Це зовсім не тому, що вмене все побудовано на егоїзмі. Ні, не все. Все побудоване на почутті гідності та законному праві бути собою.
Мені дійсно дуже шкода коли те, що я пишу, змушує думати і сумувати інших людей. Однак, я ніколи не відмовлюся від права бути собою. Свої рішення я приймаю самостійно, без жодного страху комусь не сподобатися. На жаль, ми всі люди різні. Навіть ті, що вірять в Христа як Бога. Наш характер,спосіб світосприйняття, можливість думати та робити аналіз - це те, що виділяє нас, як особистість. Це не добре і не погано. Це просто факт природи повноцінної людини. Я ціную таку можливість, надану людям відсамого Бога.
Сам я завжди жив, і надалі намагатимусь жити так, щоб беручи повну відповідальність за власні вчинки і думки, ніколи не стати частиною натовпу. Я хочу помилятися, але хочу приймати помилкові рішення самостійно. Я хочу робити добро без сторонньої вказівки. На мене не має впливати "переважна більшість", тупі начальники чи настрій стрічок в соціальних мережах. Якщо я перестану самостійно обирати між тим, що правильно та тим, що ні - я перестану бути особистістю, перестану бути собою. А навіщо взагалі жити,якщо ти - це не ти?
Мені цікава думка інших, але я залишаю за собою право з нею не погоджуватися. Я не зневажаю людей, які вірять в інші речі ніж я, але вважаю, що кожен сам повинен обирати свій шлях. Для мене вершиною богохульства є позбавляти людину права вибору. Історія показала, що люди в своїй більшості - безлика сіра маса, що з однаковою ревністю буде кричати "Осання" та "Розіпни". Це корінь усіх духовних катастроф. Вона ставить під сумнів все те, що ми звемо власною релігійністю та побожністю. Тому я, вцьому сенсі, більше люблю Свідків Єгови ніж православних єпископів. Бути сектантом - це виклик системі, це вибір. Піддатися під вплив власних пристрастей та гордині - явище цілком закономірне та очікуване від усіх.
Уже в цю неділю ми будемо просити один в одного прощення згідно припису церквного уставу. Я знаю, що багато людей люблять цей день тільки тому, що це в них хтось буде просити прощення. Сподіваюсь, що я не цілком такий. Тим не менш скажу ще раз. Мені дуже шкода, коли моя поведінка, а ще частіше слова, ставали болісними для тих, кого вони стосувались. Це закон: якщо хочете привести до тями лодину, дайте їй під ніс нашатир, а не шанель%5.
Напевне, що як кожній "нормальній" людині мені теж важливо, щоб мене приймали таким який я є: з усіма моїми дивацтвами та позитивами, незрозумілістю та категоричністю. Жодного разу в мене не було бажання образити когось навмисно. Всі жарти, які я робив щодо інших я цілком допускав стосовно себе. Чи ви дійсно думаєте, що я не знаю гостріших жартів і чорнішого гумору? Проблема тут тільки в тому, що люди просто не навчені сприймати критику. Особливо, якщо вона справедлива. І чим більше вона єсправедливою та чесною, тим більше це дратує.
Я часто згадую класичний приклад з вікової психології. Якщо дитина років 3-4 упаде, вилазячи на гойдалку, то для неї винуватцем стає саме клята гойдалка. І тільки з віком людина починає розуміти власні помилки та незграбність. Якщо вам вже біля тридцяти, а ви все ще винуєте у своїх невдачах не себе, а якісь "гойдалки" - Великий піст чудова нагода з цим покінчити.
Вибачте, кого я образив. Особливо ті, хто образився сам, і про чиє існування я навіть не знаю. На майбутнє я категорично рекомендую уточнити, чи ви правильно зрозуміли мою думку, не перекрутили її, або чи не роздули її для потрібних собі розмірів та потреб. Я залюбки вам поясню, чому та, як ви переоціюєте власну ненависть до мене, чомусь приписуючи її мені щодо вас самих. Це не так. Я люблю тебе, брате, навіть коли ти негідник.
Я прощаю тебе сестро, бо нам всім властиво помилятися.
І якщо ви не розплакались на цьому місці, ви точно черства тварина! :)
