Пречиста Діва Марія народилось у той час, коли, здавалося, сповнений гріха та неправди світ сам себе знищить. І якщо в допотопні часи Бог, щоб врятувати землю, змушений був на землю послати потоп, то тепер, після подарованої веселки, світу потрібен був уже не символічний, але реальний Спаситель. Пресвята Діва повинна була стати посередницею між людством та Богом.
Вона народилась у Назареті, невеликому Галілейському містечку. Батьками Марії були праведні літні люди - Йоаким та Анна. Раніше цей рід був заможній та владний, але до того часу вже збіднів – найбільшим багатством родини була віра в Бога та смиренна надія на Його милосердя. Батько Йоаким походив із роду пророка та царя Давида, а матір Марії – Анна, походила з роду первосвященика Аарона. Серед її предків були старозавітні праведники, пророки, правителі та царі.
Бог нагородив цю сім’ю ще й особливим випробуванням. Анна з ранніх своїх років хворіла та не могла мати дітей. Але смиренні та віруючи Йоаким та Анна не покидали віру в те, що живий Господь, як і колись з Авраамом і Саррою вчинить чудо: неплідна стариця народить дитя. Багато вони перетерпіли насмішок від людей через своє неплідство. В давнину єврейський народ палко очікував приходу спасителя, котрий би врятував їх народ з Римського поневолення. Вони знали пророцтва про Ісуса Христа, і народжуючи багато дітей мріяли, що Спаситель народиться саме в їхньому домі. Тоді б вони з рабів вмить стали вільними, а з прислуг – панами. Та родина, у котрої було лише кілька дітей вважалася проклятою Богом. Що вже говорити про сім’ї, де дітей взагалі не було. Злі язики подейкували, що жодне бездітство не буває випадковим: воно було наслідком явних, або прихованих гріхів чоловіка чи дружини. Можна лише собі уявити, з якою недовірою та презирством ставились до подружжя односельці!
 |
| 21 вересня - Різдво Пресвятої Богородиці |
Історія зберегла нам випадок, коли священик у Єрусалимському храмі відмовився взяти жертву від Йоакима через те, що той не мав потомства. Тоді святий муж у глибокій скорботі подався у пустелю, де з величезною ревністю просив у Господа дитинку сорок днів та сорок ночей. Коли про цей випадок з Йоакимом дізналась Анна, вона гірко плакала, але не нарікала на свою долю і не проклинала Бога. Віддавши своє життя в руки Господні, ця чиста родина з надією дивилась на Небеса, чекаючи звідтіля втіхи. І Господь дійсно почув їхні смиренні молитви, повні надії та віри у Всемогуття Боже! Одного дня Господь послав у дім Йоакима архангела Гавриїла, який витер сльози давнього смутку: скоро в цьому домі залунає веселий дитячий сміх, і до небес полинуть перші молитви донечки, названої Маріам – Марією. А про це потомство будуть говорити по всьому світі. В подяку за безцінний дарунок батьки обіцяли Богу присвятити доньку на служіння Єрусалимському храму.
Різдво Діви Марії стало унікальною подією в історії всього людства. Ця подія не лише втішила старість святих праотців Йоакима та Анни, але й наповнила сенсом все подальше буття людського роду. Якби не народилася Марія, то не народився би Христос. А коли б не народився Христос, то все людство потонуло в безодні гріха та лукавства. Жодна людина б не врятувалась ні від того пекла, що всередині нас, ні від того, що чекає на грішників після гробу. Подія Різдва Пресвятої Богородиці реально наблизила до нас Царство Небесне, даючи людям надію на справжнє спасіння і життя з Богом.
Не випадково Святе Писання Старого Завіту містить чимало пророцтв та прообразів, які розповідають про важливість, унікальність значення Діви Марії у здійсненні спасіння всього людського роду, і зокрема, наголошують про важливість події Різдва Пресвятої Богородиці. Тим не менше, основні відомості про свято ми черпаємо з апокрифічних творів під назвою «Протоєвангеліє Якова» та «Євангеліє від Фоми». Не визнаючи віронавчальний авторитет цих апокрифів, тим не менше, Церква не відкидає окремі історичні відомості, котрі збереглися там. Довга, багатовікова робота Церкви по очищенню апокрифів та передань про Богородицю, в кінцевому результаті призвела до сформування єдиного, правдивого Її Житія, що нині отримало свою максимальну реалізацію в колі Богородичних свят Православної Церкви.
 |
| Нескверна, Незаплямована, Нетлiнна... |
Не випадково Святе Писання Старого Завіту містить чимало пророцтв та прообразів, які розповідають про важливість, унікальність значення Діви Марії у здійсненні спасіння всього людського роду, і зокрема, наголошують про важливість події Різдва Пресвятої Богородиці. Тим не менше, основні відомості про свято ми черпаємо з апокрифічних творів під назвою «Протоєвангеліє Якова» та «Євангеліє від Фоми». Не визнаючи віронавчальний авторитет цих апокрифів, тим не менше, Церква не відкидає окремі історичні відомості, котрі збереглися там. Довга, багатовікова робота Церкви по очищенню апокрифів та передань про Богородицю, в кінцевому результаті призвела до сформування єдиного, правдивого Її Житія, що нині отримало свою максимальну реалізацію в колі Богородичних свят Православної Церкви.
Це свято – одне з найбільших дванадцяти християнських свят у літургічному році Православної Церкви. Дата його святкування стала - 21 вересня. В Католицькій Церкві, та деяких Помісних Православних Церквах, воно вшановується 8 вересня по григоріанському календарю. Це символічна дата, яка рівно на дев’ять місяців відстає від свята Зачаття (9 грудня). Історично воно, як і більшість свят присвячених Діві Марії, з’явилось доволі пізно. Офіційно в Візантійській імперії свято було заведено за імператора Маврикія ( 582-602). До нашого часу дійшла згадка про це свято в проповіді Святого Прокла, архієпископа Константинопольського (439-446 рр.). А у Західній Церкві в требнику папи Геласія (492) про це свято згадка з’явилася дещо пізніше. З чого літургісти роблять висновок, що свято з Константинополя в свій час поширилось до Риму. Хоча, не дивлячись на існування свята в Католицькій Церкві, там воно не мало особливо служби навіть до XII-XIII cтт.
Авторами богослужбових текстів на це свято в різні часи ставали такі подвижники віри, як Андрій Критський (VII), Іоан Дамаскін (VIII), Герман Константинопольський (VIII), Стефан і Сергій Святоградці (IX), Йосиф Піснепівець (IX).
Цікаво, що католики та православні погоджуючись з тим, що народження Богородиці відбулось саме в Єрусалимі, в північно-східній частині міста, досі не можуть прийти до згоди в якому саме будинку воно відбулось. Сьогодні обидва місця шануються, як значні релігійні центри, і розміщені за 70 метрів одне від одного. На православному місці розташовано монастир святої Анни, де в підвалі розміщено печеру, що була частиною оселі святих праотців Йоакима та Анни. Католики теж побудували базиліку праведної Анни, в крипті якої збереглись древні підземелля.
Церква не має звичаю святкувати день народження святих на землi, але день смерті, котрий є днем народження для неба. Окрім Спасителя Господа і Бога нашого Ісуса Христа, винятком стали тільки двоє найбiльших святих у Церквi: Пречиста Дiва Марiя та святий пророк та Предтеча Господній Iоан. Ми святкуємо не тiльки їхнє небесне, але й земне Рiздво.
