Імена, написані на небесах (Лк. 10, 20)

- У груднi випадає чимало празникiв на честь святих, iмена яких доволi популярнi серед українцiв (Роман, Катерина, Анна, Варвара, Андрiй, Микола)…

Очевидно, в цього феномену є одне, доволі просте пояснення. За давнім православним переконанням, віруючі на час постів відмовлялись не лише від скоромної їжі, але, по можливості, від подружнього співжиття. Таким чином, у практикуючих, оцерковлених християн, діти можуть народитись лише через дев’ять місяців перед початком Великого, чи будь-якого іншого посту. Себто, вони мали б бути зачаті десь біля березня. 

В наш час на це ніхто уваги вже не звертає, тим не менше, раніше можна було з легкістю прослідувати зв'язок між часами багатоденних постів та часами того, що на мові сучасних молодих людей називають бебі-бумом. Здається, що саме через це в народі існують більш поширені імена, та менш популярні. У тому, що серед нас багато Романів та Андріїв винен не грудень, а березень :)

- А чому дiтям при хрещеннi дають iмена, якi носили святi, а у випадку, якщо таких нема у календарi, то дитинi при хрещеннi дають ще одне iм"я?

Наречення християн на честь уже відомих в Церкві святих – давня традиція. Ми віримо не лише в фізику, але й в метафізику. Отже, переконані також і в тому, що називаючи новоохрещену дитину, чи то вже дорослого, певним іменем, ми наче делегуємо чи даруємо йому від імені Церкви ще одного небесного заступника, який нарівні з ангелом-охоронцем, веде його пожиттю, сприяючи спасінню душі та здійсненню Промислу Божого. Ми знаємо, що під час Святого Хрещення людині дається ангел-охоронець, але не тільки він. Також у нас є богословські підстави вірити, що з того часу християнином опікуватиметься і той святий, на честь якого він був названий. Церковну науку про це можна дізнатись уважно дослухаючись до змісту молитов, які читають священнослужителі, звершуючи Таїнство Хрещення та Миропомазання. 

Ми віримо у безумовний зв'язок із нашими духовними покровителями, молимось до них на ранковому та вечірньому правилі, а також, особливим чином зустрічаємо день власних іменин, приділяючи йому належну шану. Цей день християни обов’язково проводять у храмі, сповідаються та причащаються. Якщо в нас існує різниця між днем народження та днем іменин (який часто не зовсім точно називають днем ангела), то для християнина, безперечно, переважаюче значення повинен мати час духовного народження, а не фізичного, а для ченців такий день святкують на річницю чернечого постригу.

Якщо бажаного імені для дитини немає у православному місяцеслові, досвідчені духівники радять обрати те ім’я, яке найбільш до нього схоже за вимовою та написанням,

Також слід зауважити, що Православна Церква не схвалює практики, коли людина використовує подвійне ім’я (Анна-Марія), або коли вона носить два різних імені – одне для церкви, інше для світського життя. Дуже часто мотиви такої поведінки цілком необґрунтовані, а є наслідком невігластва та зловживання забобонами чи відвертим язичництвом.

Бог нас знає на ім’я. З давніх-давен Церква приймала, як очевидний та безумовний факт переконання про те, що в Бога наша особистість ототожнюється з іменем. Ви напевне самі не раз про це думали, слухаючи, як у храмі, поминаючи за богослужіннями віруючих, священик уголос зачитує лише одні імена, без прізвищ та по-батькові. І якщо традиція носити людям прізвища досить пізня, все ж, цього зовсім не можна сказати про практику вживання поруч з іменем людини, імені його батька. В певному сенсі це навіть важлива біблійна традиція. Однак для церкви саме ім’я людини має виняткове значення. Тому дивною є практика, коли люди в пошуках «кращого» імені, ніяк не можуть зупинитись. Так з традицією мати кілька пар хресних батьків, заводиться практика подвійних, а то й потрійних імен.

Імена, написані на небесах (Лк. 10, 20) Ікона Всіх Святих.

До речі, один з найбільш розповсюджених мотивів такого вчинку має цілком благочестивий вигляд, від чого, правду кажучи, стає особливо небезпечним. Деякі «християни» вважають, що чим більше в людини імен, тим більше в неї буде й ангелів-охоронців. Хоча це твердження з математичного боку цілком правильне, воно суперечить церковному богословському тлумаченню. Засліплені бажанням гіперопіки своїй дитині, батьки очевидно сумніваються у достатній силі одного ангела. Направду, про це навіть незручно говорити й вголос повторювати такі нісенітниці. Кожна людина своїм праведним і правильним життям, може стяжати (збирати) Благодать Божу довкола себе. І навпаки. Навіть якщо б людина отримала під час хрещення сотню ангелів-охоронців, але не вела цнотливе, побожне життя, то вони, за вченням Церкви, все одно її покинуть. Можете бути певні, що серед нас чимало людей, котрих з плачем та великою скорботою покинули найвірніші ангели.

Не варто експериментувати з дитиною, приносячи її жертвою на вівтар моди. Подвійне ім’я, можливо й дійсно, звучить трохи оригінальніше, але завжди показує певну легковажність та моральну незрілість самих батьків. Не менш дивно давати подвійне ім’я дитині з уваги лише на те, що батьки не змогли домовитись між собою, яке ім’я краще, наче це не дитина, а якась іграшка в їх руках.

Із Заходу до нас приходить практика, коли дитині офіційно дають два або три імені, пропонуючи, коли вона виросте, самій обрати собі те, яке й буде більше до вподоби. При чому, з кожними роком кількість таких випадків постійно зростає. Також непоодинокі випадки, коли вступивши в шлюб іноземцем, українка дає два імені дитині, одне з яких наше, українське, а інше – притаманне традиціям того народу, з якого походить чоловік. З пастирського погляду, такій сімї можна порадити зупинити свій вибір на такому імені, яке однаково відоме як у нас, так і за кордоном.

-Чи у всiх християн є традицiя називати дітей в честь святих ?

Так, безперечно. Оскільки вона сягає своїм корінням ще ранньої, нерозділенної Церкви, то збереглась повністю до наших часів, як серед православних, так і серед католиків. Протестанти, котрі заперечують традиційне розуміння святості, а також, можливість духовного зв’язку та посередництва святих, відкинули велике значення імені людини, і тепер носять відомі християнській імена, одностайно з безбожниками, не наділяючи їх особливим сакральним змістом.

- Походження цього церковного звичаю.

Довгий час чимало народів земної кулі з особливим пієтетом та благоговінням ставились до свого імені. Не один з них вважав, що над власником будь-якого відомого імені Дамоклевим мечем тяжіє певна доля. Існувало переконання, що коли новонародженого назвати на честь світського чи духовного героя, то він в житті досягне значно більше успіхів, аніж той, хто отримав ім’я злочинця або невдахи.

Церква говорить дещо інше. Має силу не ім’я, саме по собі, але її має той святий, котрий своїм подвигом колись освятив його. В Біблії, як ми знаємо, саме ім’я визначало місце та вид служіння людини,. Так ім’я Адам означає «Чоловік», Єва – «Мати життя», Авраам – «Батько багатьох племен», Ісус – «Бог Спаситель, або Бог спасає» тощо.

В дохристиянські часи на Русі, та й взагалі, в Римській чи Візантійській імперіях, існувала традиція називати дітей просто по черзі народження, або за найбільш очевидною чи бажаною рисою характеру. І лише з появою християнства,  власне, перших мучеників та святих, віруючі родини прагнули засвідчити з ними свою духовну єдність, та давали своїм дітям освячені правдивою вірою імена. Так, зрештою, і було всім очевидно хто походить з християнської родини, а хто язичник. Сьогодні майже усі відомі та звичні нам імена освячені подвигом подвижників та мучеників. Зазвичай, більшість відомих християнських імен мають древнє єврейське, римське або грецьке походження. Відомо, що в часи V-VI століття найпопулярнішими християнськими іменами були імена апостолів, а також, похідні від них жіночі варіанти.

Вибір імені в нас майже завжди належав батькам, а в окремі періоди історії – священику, котрій звершував Таїнство Хрещення. При цьому він, зазвичай, керувався вказівками Місяцеслова. В радянські часи, як відомо, християнські імена насильно витіснялись штучно створеним новотвором з комуністичного лексикону.

Вшановуючи унікальне значені імені Спасителя та Богородиці, православні віруючі не називають своїх дітей іменами Ісус або Марія. Хоча в деяких народів ці імена досить популярні, все ж вони присвячені цілком іншим святим людям.