повинні розуміти, що справжня і об’єктивна цінність Церкви - в її правильному, і здоровому духовному житті. В її ключових моральних та духовних цінностях. Подібну фразу можна було не говорити взагалі. Або говорити, дещо її зробивши, хоча б по людськи - скромнішою. Однак скромність в таких випадках недоречна.
І ще я думаю про те, що усвідомлення ним факту, що він наймолодший єпископ УГКЦ - нині стає начальником над усіма, мав би викликати якісь зовсім інші відчуття. Наприклад, ефектом бомби могла стати фраза протилежна - "Ви обрали мене батьком, хоч я і наймолодший і з вас. Я спробую не розчарувати нікого ні своєю молодістю, ні відсутністю досвіду". "Спробувати бути добрим батьком" - багато розуму і сил не потрібно. Натомість, стати добрим сином і слугою всім - це християнська харизма.
Мені дивно, як люди "прогинаються" перед новим начальником уніатів, пишучи про його "великі богословські та адміністративні успіхи", причому - у вісімдесяти випадках зі ста - навіть візуально більшість ЗМІ не уявляло собі як він виглядає. До своїх новин вони ставили фотографії зовсім інших осіб. Люди в пориві ейфорії тратили розум, і як стадо баранів кричали "осанна" тому, чого не знають і чого не уявляють. І я буду надзвичайно радий, коли хоча б половина з цих людей, десь через рік чи два, не перемінять своїх думок.
Як реаліст я чудово розумію, що в стосунках між Церквами нічого суттєвого не зміниться, бо в уніатів, реально один справжній Глава - папа Бенедикт. Патріарший титул сорокарічній людині, яка виглядає навіть трохи молодшою на свій вік - дуже суперечлива річ. Так, чисто для іміджу, і представницьких функцій. Очевидно, що поки наш герой підросте, то певна група українських уніатів таки отримає щось на зразок Патріархату. І то, цей «Патріярхат» не буде тим самим «патріархатом», що є у православному розумінні. Однак, поки про це думати і рано, і смішно. Хай тішаться молоді жінки, що для розвитку душевності тепер мають нового, більш симпатичного кумира. Хоча і попередній їхньою увагою не був обділений.
До речі, оця вся утаємничена і секретна процедура обрання нового ієрарха буквально змушує сумніватись у її правдивості. Тут, точно щось було по єзуїтськи нечисто. Ясно, що в духовному житті подвійних стандартів такі речі як вибрання «на довго» великого начальника не можуть відбуватись справедливо і чесно. Якщо старих обирають з уваги, що вони тимчасові та «транзитні», то молодих обирають саме на перспективи. Ось в ці дня читав, що деякі персонажі писали про несподіваний вибір владики Святослава з поясненням – «Бо це Церква». Особисто мені більш очевидніше пояснення звучить трохи по іншому – «Бо це лукаві уніати». Хтось там, на самому вершечку керує усім, і усіма. І здається, він не дуже схожий на Христа.
То ж, максимум, що може зробити владика Святослав на своєму посту - залишатись носієм вигляду української ідентичності з закордонним корінням. Тобто, вперте позиціювання греко-католиків саме як українських націоналістів дасть можливість і владі, і московській патріархії тримати себе в рамках здорового глузду. Якщо вони нині не звертають уваги на українських патріотів, то не звертати уваги на діаспору та закордон вони просто політично не можуть. За унітами стоїть весь Захід. У той час, коли за нами – простими українцями, стоїмо лише ми самі.
Саме цим і можна пояснити оцю несподівану і взаємну «любов» католиків до Філарета. Очевидно, що цей союз суто політичний, а не релігійний. Хоча, і в одному таборі і в іншому вам це будуть категорично заперечувати. Невигідно себе «палити» на таких цинічних і низьких, і чомусь зовсім не церковних планах. В подібних випадках мені пригадується анекдот про черепаху, яка вимушена була везти на собі змію, боячись, що та її укусить. Змія ж, в свою чергу, була переконана, що як тільки її скинуть вона вкусить черепаху. Отак і їхали – одна везла іншу, не кусаючи, але кожен щохвилини очікував «люб’язностей» у свій бік. Ні Київський Патріархат не потрібен католикам, ні католики – вічні опоненти і вороги патріарха КП Філарета зовсім не потрібні. Це дуже тимчасова міні-унія, задля елементарних і досить маловірних, меркантильних інтересів. Просто політика. Гидка і брудна.
Що особливо вражає православну людину дивлячись на фото католицьких ієрархів – це добре помітні перстені на пальцях єпископів. Для них це символи влади. Яскраві символи того, що ця людина більше не потребує смирення. У неї інше завдання - пасти не себе, а інших. Не дай же нам Господь, щоб перстень на руці владики Святослава почав діяти за призначенням…
-------------------------------------------------
Дорогі друзі. Оскільки злоба більшості коментаторів переважила здоровий глузд, я не бачу сенсу дозволяти вам тут стільки гадити. Я чудово розумію, що ви уніати, а хамство і немотивована агресія у вас в крові. Одначе, благаю - знайдіть собі інше місце для ваших випорожнень. Слава Ісусу Христу.
