заможній. В цьому полягає і ключова причина нашої з вами бідності. Усі наші біди не від того, що ми багато відпочиваємо.
Фактично все навпаки – ми надзвичайно багато працюємо. Просто оця наша праця ніяк не відповідає запланованому раніш результату через застарілі підходи у вирішенні українцями цілої низки юридичних, бюрократичних, технічних, економічних аспектів. Тим більше, не забувайте, що наші люди і досі, у більшості випадків, до своєї роботи відносяться халатно, без належної поваги – від лікаря до сторожа, від священика до міліціонера.
Ну, й ще одне. Питання календаря. За час комуністичної диктатури, атеїстична влада намагалась замінити древні церковні свята їх своєрідними безбожними аналогами. Тоді кожна людина отримала повний набір святкувань упродовж року, і при цьому з твердим переконанням, про рівноцінність цих свят – церковних та світських. Звісно, це зовсім не так. Та уже сьогодні, коли до нас із забуття повернулась рідна Церква, а усі бажаючі отримали можливість вільно сповідати будь-які свої релігійні переконання, ми постали перед своєрідним парадоксом : у нашому календарі тепер наклались один на одного обидва ці календарі : світський та церковний.
Як православний священик я вважаю, що для повноцінного і свідомого життя людини достатньо церковних свят, які по свій суті є набагато важливішими, та вічними по своїй природі. Однак, є ще цілий ряд свят, особливо своїх, національних, занедбання яких може нанести непоправної шкоди нашій національній ідентичності. Від того чи ми їх будемо пам’ятати і вшановувати, буде залежати чи буде у нас з вами майбутнє, чи ні.
У той же час, всі інші, мирські існуючі святкування повинні заново нині переосмислитись нашим народом. Нам конче потрібно виробити принципово нову культуру святкувань. На мій погляд, та людина яка любить свій народ і шанує його традиції, зовсім не мусить їх «вшановувати» своєю лінню. Для нас, православних, навіть найбільші свята - це час активної духовної діяльності, а не законного ледарства. Саме ж ледарство є одним з найбільших людських гріхів. І байдуже, за якою палітуркою його приховувати.
Вашій увазі пропоную мій коментар, для одного з видань. Коментарі не по темі посту будуть видалені. Дякую за розуміння.
