мовою.
Отець Євген розповів слухачам коротку історію перекладів Святого Писання на українську мову, та зупинився на важливості і потребі використання рідної мови як у побуті, так і у релігійних християнських практиках. Саме Святе Писання свідчить так про себе. Також священик зауважив, що в наш час, коли і Церква, і питання національної ідентичності українців стають предметом систематичних політичних спекуляцій, вивчення власної історії є надзвичайно важливою справою для кожного чесного християнина.
Нашу націю часто хочуть принизити, називаючи «малоросами» , а нашу мову обзивають «хохляцькою», та навіть, «телячою». Хотілось би відкрити очі усім таким «знавцям». Українці мали Пересопницьку Євангелію – тобто, євангелію власною розмовною «староукраїнською-телячою» мовою тоді (1556), коли наш північний сусід , фактично, ще більше двохсот років чекав на відкриття свого першого ВУЗу – московського університету Михайла Ломоносова (1755). Збереження пам’яті про історичні артефакти такого рівня – це принципове питання, бо це є питанням нашої національної самосвідомості.
Мініатюра «Євангеліст Іоан з Прохором»
Отець також розповів про сучасні спроби науковців повернути широкому загалу незаслужено забуту реліквію. Як відомо, протягом останніх кількох років, було тричі видано факсимільні видання Пересопницького Євангелія – у 2001, 2008 та 2011 роках. А починаючи з 1991 року, стало традицією під час присяги Президента на вірність народові України, поряд з Конституцією України, та Актом проголошення незалежності України, класти Пересопницьке Євангеліє як на найдорожчу духовну святиню.
Розмова виявилася цікавою та змістовною, а ведуча програми запросила священика знову поспілкуватись зі слухачами в програмі перед Великоднем.
“Автокефалія” // Uaoc.Net
