Бог дав свято, а чорт – гості…

У ці дні не одну тернопільську, та й не лише, оселю відвідають якісь дивакуваті люди. Вони – Свідки Єгови. Пара акуратно одягнених людей, з чемними посмішками, та сумкою барвистої літератури на плечі. Вони обов’язково будуть напрошуватись вам у гості, а ще вперто запрошуватимуть відвідати якусь особливу важливу для них подію – «вечір спомину жертви Ісуса Христа». Це єдине формально визнане свято цієї псевдо-
релігійної секти.

Насправді, воно важливе для них зовсім не лише тому, що про нього можна дізнатись з рядків Святого Писання. У самій Біблії для релігійних людей містяться оповіді ще й про багато інших свят. Вся справа у іншому. Саме під час «Вечері спомину» члени тоталітарної секти «Свідків Єгови» роблять ретельний перепис усіх своїх старих, нових, та потенційно нових адептів. І от саме з цієї причини, в останні дні Великого посту, «єговісти» докладають особливих зусиль щоб так категорично нав’язати вам своє товариство.

Як і кожна секта, Свідки Єгови мають своїм першочерговим завданням свій кількісний зріст. Саме ж розповсюдження Слова Божого, яким вони так пишаються – це вже питання десяте. Аналізуючи регулярні, і до всього – доволі принципові зміни у вченні цієї організації, це дуже просто побачити всякому щирому християнину. На превеликий жаль, сама доктрина Свідків Єгови – це суміш людської збоченої фантазії, доволі влучно приправленої витягнутими з контексту цитатами Святого Писання. Причому, найчастіше шкідливої і для душі, і для духу, і для тіла.

Люди нашого часу – все ще щирі і наївні. Ладні повірити кожному, хто говорячи до них посміхається, обсипає компліментами, і на перших порах погоджується з кожним вашим реченням у відповідь. Ну, якщо у них в руках до всього ще й буде Святе Писання – вони можуть заполонити ваше серце навіть і без слів. Однак, як свідчить практика, цей сектантський «медовий місяць» обміну люб’язностями дуже швидко закінчується. Як тільки ви станете одним із них, у вас вже не буде часу ні на себе, ні на власну сім’ю, і навіть права на власну думку. Вас просто відмежують від всього цього, переконуючи в шкідливості сучасної «системи речей». Товариство «Вартової башти» заповнить весь ваш персональний простір, зовсім без уваги на те, скільки його у вас до цього було.

Тож, користуючись нагодою хотів би застерегти усіх, кого це може стосуватись, від поспішних та не завжди добре обдуманих рішень. Ви не мусите погоджуватись на всі їхні пропозиції, лише через те, що вони вас про це дуже гарно попросили. Кожна людина має право сказати «Ні!», не боячись загального осуду. Не випадково усі «свідки» ходять на свою працю парами. Суто психологічно, так на людину набагато простіше тиснути. От, якщо ви домовитесь про зустріч наступного дня, і побажаєте привести на неї ще й свого товариша чи подругу, то сектантів прийде уже троє, чи четверо…

Тож, як повестись, коли вам у двері постукали ці таємничі незнайомці? Дуже просто. По-перше, захищаючи рідну віру бити їх по обличчю, чи цькувати на них своїх собак зовсім не обов’язково. Ви просто чемно подякуйте людям за візит, і впевнено скажіть, що вже давно є членами Церкви. А ще, запропонуйте своїм гостям записатись у бібліотеку. Ідеальним варіантом, звісно, могла б стати та сама бібліотека, яку відвідуєте і ви самі. Бо ж потрапити в Церкву Христову оминаючи бібліотеку – нереально абсолютно нікому. І ви – не виняток. Не забувайте про це ніколи. Шануймося.

Вперше опубліковано на uaoc.net

 
Євген Заплетнюк © 2010-13 | Матеріали сайту можна використовувати з посиланням на джерело.