29 січня 2012 року, у 33-ю неділю після П’ятидесятниці, про Закхея, Голова місіонерського відділу Патріархії УАПЦ митрофорний протоієрей Євген Заплетнюк з благословення Блаженнійшого Мефодія, митрополита Київського і всієї України, Першоієрарха Української Автокефальної Православної Церкви очолив відправу
Божественної літургії в кафедральному соборі Різдва Христового міста Тернополя. Йому співслужили клірики собору – митрофорний протоієрей Ігор Семирозум, протоієреї Роман Будзинський та Ігор Прийдун, митрополичі протодиякони Петро Рублевський та Іван Заяць.
Під час проповіді на Євангельську тему про Закхея, протоієрей Євген серед іншого зауважив, що людям, які нині хочуть наблизитись до Бога, навіть не треба залазити на дерева. На кожній вулиці вже є храм, немає нестачі релігійної літератури, чи священнослужителів. І лише наша лінь та духовна байдужість призводить до того, що храмів багато, але вони дуже часто стоять собі пусткою,немовби мовчки дорікають нам. То ж цим Євангельським фрагментом Свята Церква ще раз закликаючи нас до правдивого покаяння і направлення життя, запрошує «шукати перш за все Царства Божого і Правди Його», бо коли ми це будемо мати, все інше від люблячого Бога додасться нам.
По закінченню Божественної літургії протодиякон традиційно виголосив уставні многоліття, а також була прочитана молитва перед Тернопільською чудотворною іконою Божої Матері.
 |
| У неділю в храмах УАПЦ вшановували героїв Крут |
Цього ж дня митр.прот. Євген Заплетнюк у співслужінні собору духовенства єпархії відслужив заупокійне богослужіння у пам’ять про мужній подвиг 300 українських студентів, які віддали своє життя у бою під Крутами на Чернігівщині.
Звертаючись до богомольців перед початком поминальної служби Голова місіонерського відділу Патріархії зокрема сказав :
«Розумні люди не раз повчають нас, що у того народу, в якого немає минулого, не може бути і доброго майбутнього. Так само і ми, дорогі браття сестри, якщо турбуємось про те, щоб наше майбутнє вдалося, щоб найгірші фрагменти історії не повторювалися, потрібно частіше згадувати про своє минуле. Отож сьогодні ми ще помолимось за тих героїв- юнаків, які віддали своє життя на станції Крути у січні 1918 року. Тоді фактично декілька юнаків наважилися йти у бій на величезного більшовицького Голіафа. Ми віримо, що Господь прийняв їх мученицьку смерть. Разом з цим Господь нині, напевне хоче нагадати нам про те, що в цьому світі існують цінності, заради яких варто жити, і навіть при потребі – померти. Якщо ми нині забудемо про цих студентів, то вже завтра наша Україна може перестати існувати як суверенна держава. Чому? Тому, що в такому випадку ми ризикуємо втратить свої найкращі та найнадійніші ідеали. Ми українці, і це звучить гордо. Водночас, це й нас багато що зобов’язує. І в першу чергу – пам’ятати про усіх тих героїв, які склали свої життя заради того, щоб ми з вами могли жити в незалежній і вільній країні…»
Як ще зазначив тоді у своєму слові священик, «Кожен день дає нам можливість показати, що ми є християни, що ми цінуємо Жертву Христову, і щиросердечно хочемо, щоб вже Бог надалі змінював нас більше, аніж ми самі нині здатні себе змінити. Бо часто ми і хочемо змін, але не можемо їх самостійно досягнути – нема для цього достатньо сили. От сьогодні ми з вами молитовно згадуємо тих юнаків, які полягли у бою під Крутами. І здавалося б, що подібне святкування виглядає для нас цілком політичним і світським, і жодним чином не пов’язане ні з релігією, ні з християнством. Насправді це далеко не так.
Глибока внутрішня віра цих юнаків у те, що існує вічне життя привела їх до того, що вони не боялися смерті. А глибока любов до свого народу призвела до того, що вони ладні були померти за майбутнє України, віддати власне життя заради життя свого ближнього, Вони ладні були обміняти тимчасове земне існування на блаженну вічність у Христових оселях. Так сміливо жертвувати собою можуть лише цілісні і духовно здорові особистості. В цьому випадку теж, як і в нинішній історії про Закхея, ми знову переконуємось у тому що людське життя наповнене безліччю можливостей і нагод обирати Бога серед безлічі альтернатив.
Не обов’язково розбивати собі чоло в церкві, голосно волаючи усім про свою віру. Життя дає нам багато нагод переконатись у цьому, дивлячись лише на власну поведінку.»
Весь наповнений богомольцями храм проспівав «Вічну пам’ять» тим героям, що відали своє життя за Україну біля станції Крути…
Прес-служба Теренопільської єпархії УАПЦ // Uaoc.Net
