А що ми святкуємо?
Головна проблема нашого з вами християнського світогляду полягає в першу чергу в тому, що його фактично не існує. Той факт, що ми колись були охрещені, а себе з певних причин вважаємо
Головна проблема нашого з вами християнського світогляду полягає в першу чергу в тому, що його фактично не існує. Той факт, що ми колись були охрещені, а себе з певних причин вважаємо
християнами зовсім не впливає на те, як насправді формується наш світогляд. Наше ставлення до речей, подій і явищ у житті зазвичай ніяк не базується на факті свідомого прийняття нами християнської віри та ключових християнських постулатів. Саме тому ми постійно зустрічаємось з прикладами нашого свідомого язичництва, безбожжя, чи навіть впертого антихристиянства, яке, до всього ж, ми прагнемо майстерно приховати в блискучі шати нашої побожності та інтелектуалізму.
Одним із типових прикладів такого нашого духовного роздвоєння є вшанування дня, яке з подачі економістів та продавців, давно прагне замінити собою справжні християнські свята. Очевидно, ми сьогодні будемо говорити про день «святого» Валентина, ревного покровителя усіх закоханих. Це одне з найбільш відомих і модних свят, пов’язане зі спотвореним культом християнського святого. Одразу скажу, що життя і подвиги цього чоловіка обплутані мережею легенд і нісенітниць, які насправді не мають жодного відношення ні до справжнього розуміння церковної святості, ні до чоловіка з іменем Валентин, про якого нас навчає Церква. Ні Західна, ні Східна Церкви нічого подібного нам про це не говорять.
Святий мученик Валентин?
В Католицькій Церкві 14 лютого вшановують святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, учителів слов’янських, а той Валентин про якого знає Папа – це ніякий не покровитель закоханих. У нього зовсім інша спеціалізація, і він вшановується у зовсім інший день. Якщо вам цікаво, то скажу, що справжній святий Валентин в католиків – опікун та духовний покровитель психічнохворих людей. Все ж, погодьтесь, - це доволі показова схожість інтересів. Православні християни в цей день згадуть мученика Трифона, та служать Всенічне бдіння напередодні великого двонадесятого (тобто, одного з найбільших дванадцяти) свят у році. А в протестантів взагалі культу святих не існує як такого. Тож хоча б якось пов'язати цей день до Церкви можуть лише або невігласи, або дуже хитрі люди.
Особисто я схиляюсь до думки, що до формування міжнародного статусу дня «нехристиянського святого» Валентина прилучились в однаковій мірі як перші, так і другі. Подібний випадок ми маємо з цілком аналогічним у цьому ж сенсі днем святого Патрика, який відзначається 17 березня. Чудове язичницьке повір’я про те, що на свою честь Патрик в час Великого посту сам перетворює усе м'ясо на рибу, зробило його дуже популярним. І то не лише в Ірландії, де прославився цей святий єпископ близько 5-го віку .
Особисто я схиляюсь до думки, що до формування міжнародного статусу дня «нехристиянського святого» Валентина прилучились в однаковій мірі як перші, так і другі. Подібний випадок ми маємо з цілком аналогічним у цьому ж сенсі днем святого Патрика, який відзначається 17 березня. Чудове язичницьке повір’я про те, що на свою честь Патрик в час Великого посту сам перетворює усе м'ясо на рибу, зробило його дуже популярним. І то не лише в Ірландії, де прославився цей святий єпископ близько 5-го віку .
Глибоко цінуючи ваш час, а особливо увагу, сьогодні я б хотів поговорити лише про кілька речей, які для мене видаються дуже важливими, щоб про них згадати особливо в ці «святкові дні». Хотів би, щоб серед безлічі червоних сердечок і валетинок, ви все ж змогли виставити для себе головні життєві пріоритети, в тому числі і ті, що стосуються кохання.
Покровитель закоханих?
Ви напевне вже мільйони разів чули про те, що святий Валентин є небесним покровителем закоханих. Давайте зупинимось трохи на цьому аспекті. Сама Церква доволі справедливо вважає, що між закоханістю і любов’ю лежить суттєва різниця. І оця різниця в стосунках настільки важлива, що дуже часто не розібравшись у поняттях люди десятиліттями псують життя один одному як у законному шлюбі, так і в цілком «відкритих» стосунках. Не вдаючись зараз надто в психологію скажу, що закоханість це в першу чергу емоції і суто душевні відчуття. Від них хочеться співати, літати і писати вірші. Навіть з власним життям покінчують люди завдячуючи саме закоханості. Закоханість може і повинна бути початком любові, але нею не є у будь-якому разі. Закоханість – це зернятко любові. Але це ще не сама любов.
Що ж таке любов? Любов - це назва конкретних вчинків. Мало сказати, «я тебе люблю». Треба довести це часом, зусиллями та болючою відмовою від егоїзму. Жити щодня і хвилини заради іншого, доповнюючи і збагачуючи собою партнера. Любов - це обіцянка один одному безумовної взаємної вірності і жертовності. Якщо справи не виконуються, то ніякої любові немає. Саме таким чином розуміючи любов Церква вважає, що любов це відчуття двох людей протилежної статі, яке приходить після 10-15 років спільного життя. Це, звісно, ідеал, але саме його ми маємо прагнути і за нього маємо боротись, якщо хочемо собі щастя. Бо наше щастя - це не сліпий дарунок з неба, не лотерея і не випадковість. Наше щастя ( в тому числі і його родинний аспект), - це заслужена нагорода за конкретну і важку працю людини над собою. Слово, яким описана у Біблії любов Бога до людей («Агапе») нині має стати описом стосунків чоловіка та дружини. Така ж чиста, нелицемірна, віддана аж до самої смерті. Якщо ти не хочеш померти за свою половинку – це не твоя половинка, і ти брешеш, що любиш .
Ну, й далі. Справжня любов ніколи не може бути гріхом. Вона не може бути похітлива, егоїстична, збочена. Любити – означає бачити в іншому Образ Божий, а не одне тіло, плоть і набір відповідних їм пристрастей у комплекті. Любити - означає бажати спасіння тому, кого любиш. Дуже часто молоді люди наївно вірять, що статеве життя це основа сімейних стосунків. Насправді, це не зовсім вірно. Секс важливий як додаток до існуючої уже духовно-душевної єдності двох людей. Без такої єдності життя двох індивідуумів нічим не відрізняється життя та стосунків безсловесних тваринок. А це все дуже і дуже далеке від Церкви і Бога. Подумайте лишень про те, що Сам Бог називається Любов’ю. Хіба ж ці всі наші блудні думки та вчинки, і є тією самою Любов’ю, про яку вчить Церква? Звісно, що ні! Ми стали професіоналами в гріхах, виправдовуючи себе підміною понять, часто називаючи любов’ю егоїзм та вигоду, а ще частіше – елементарний блуд. Як ви думаєте, в який день в році відбувається найбільша кількість у світі статевих розваг? Швидше за все, це припадає на день «Святого Валентина». Погодьтесь, достойне вшанування християнського подвижника і аскета!
Слід сказати, що любов в її ідеальному вигляді, в тому який бачить Церква, є синонімом самої святості. Той хто любить – пізнав Бога, отже став святим по благодаті Божій. Тому, вірити в те, що у любові мають бути особливі, «додаткові» покровителі – це нонсенс. Усі святі Церкви Христової є не тільки покровителями справжньої любові, але й відкривачами її для нас. Вони не просто словами і трактатами навчали любити. Вони відкривали нам любов реально, бо той хто любить – пізнав Бога (Пор. І Ів.4:8).
Плотська любов - це теж любов?
Церква вчить, що цнота це поняття зовсім не зі сфери гінекології. Цнота це поняття духовне і богословське. Не кожен, хто втратив її фізично є приреченим на пекельні муки, але не кожен хто зберіг її - вартий за це райських нагород. Цнота – це чистота не тільки тіла, але й душі, розуму, помислів, усіх наших стремлінь та вчинків. Цнотлива людина – вона цілісна. Її не роздирають на шматки пристрасті та пороки, вона не мучиться ні від недостачі блуду, ні від пам’яті про минулі гріхи. Звідси, бути цнотливим – бути максимально щасливим, якщо можна взагалі говорити про щастя на землі. На превеликий жаль, в день закоханих люди найменше думають про це. А даремне.
Відсутність у молодої людини цноти – це завжди трагедія. Це каліцтво. І справа тут зовсім не у фізіології. Це нестача, втрата в людині чогось дуже важливого. Того, що колись у тебе було, але що в силу обставин тобою було втрачене, і чого в принципі більше ніколи не буде. Як би ви самі до цього не ставились, але треба чесно визнати, що після "першої ночі" ви вже ніколи не будете такими, якими були раніше. Звісно, я тут маю на увазі виключно блудне і неосвячене шлюбом співжиття. Втрата ціломудрія (мудрої цілісності! ) - це особливий у житті час, якій реально змінює людину. І на жаль, не завжди ці зміни бувають у кращу сторону. Втрата цноти, зазвичай, відкриває дорогу до подальшої розгнузданості та розпусти юнака чи дівчини. Але це не єдині небезпеки, які відтепер чатують на них. Існують ще багато хвороб, як тілесних так і духовних, пов’язаних з новим гріховним досвідом.
Наприклад, у поривах пристрасті дуже часто на юнацькому блуді і розгнузданості будуються сім’ї. Чи ви вже знаєте, чим насправді закінчуються такі романтично-слізливі історії кохання? Я скажу вам : нічим. Точніше цілком конкретними трагедіями та душевними ранами. У нас розпадається кожен другий шлюб. В Європі – кожен третій. (Я вже не кажу тут про шлюби між представниками однієї статі, це тема окремої розмови.) У той же час молоді люди і досі вперто вірять, що від їхньої вправності у сексі, чи сумісності партнерів (очевидно, тут мається на увазі «сумісність» виключно статевих органів ) залежить успіх у родинному житті. Не хотів би тут розчаровувати недосвідчених але скажу, що від вправності у сексі залежить максимум фізичний стан. Ну, й навпаки. Вміння експериментувати з власним тілом зможе відкрити багато нових унікальних відчуттів. Навіть будучи священиком можу погодитись, що багатьом людям й справді, часто бракує саме цього. Однак дуже часто, люди отримуючи за будь-яку ціну омріяну фізичну близькість починають нарешті розуміти власними мізками, що без справжньої і законної любові секс - це всього лиш звичайна фізкультура. Без Божого благословення секс це блуд та розпуста. І лише з Богом секс - це таїнство. Тільки з Богом людина може відкрити для себе дивний світ прекрасних людських стосунків з протилежною статтю. І до дешевої бутафорії, що нині стоїть за днем Валентина це немає нічого спільного.
Про курвів і не тільки наших
Пригадуєте мій попередній текст про тернопільських негрів? Там десь у коментарях одну з читачок обурили не стільки факти наявності негрів, чи навіть не питання місцевого расизму, як згадка про «тернопільських курвів». Хотів би принагідно згадати і про це, бо, пардон, все-таки, негрів у нас набагато менше . Ми вже коротко згадували, що розпуста - це питання не стільки фізичне, як духовне. Розпусна людина не може тримати свої пороки всередині, а неминуче виставить їх назовні при першій нагоді. І ви напевне не раз бачили таких людей, які поглядом, одягом, манерами, чи усім своїм стилем взагалі демонструють, чи буквально, волають кожному зустрічному незнайомцю про власну гріховність та легкодоступність. Причому цікаво, що зазвичай вони роблять це зовсім несвідомо. Епатаж людей легкої поведінки – це їх цілком природній стан. Це, звісно, в більшій мірі стосується жінок, аніж чоловіків. Однак і серед чоловіків існують подібні приклади. Тому моя порада усім, кого це може стосуватися : дорогі друзі, для того, щоб надалі ніхто вас не сприймав за курвів, спробуйте більше самі поважати себе. Знайте собі ціну. Вчіться контролювати себе 24 години на добу, і 365 днів у році. Те, що ви свідомо стаєте легкодоступними, не зробить вас водночас суперпопулярними і суперуспішними. Проблема тут в речах зовсім іншого рівня. Очікуйте, що з часом ваша супердоступність неминуче переросте у супернепотрібність. Тоді вас ніхто не захоче ні без зобов’язань, ні навіть цілком безкоштовно. Цінуйте власну цноту і чистоту, бо це найбільше людське багатство. А нині ще й найбільший раритет.
Ну, й завершуючи нинішню розмову, ще раз коротко підсумую свої переконання ( якщо все-таки вам не вистачило сили волі прочитати увесь текст повністю ).
Свято Валентина – день зовсім не пов'язаний ні зі святістю, ні з якимсь Валентином. Це всього лиш вдалий фінансово-економічний трюк, побудований на цілком нормальному людському стремлінні кохати, і бути коханим. Багато людей, і навіть з духовенства, вважає, що було б дуже правильно і корисно якось «оцерковити» це свято, зробити його врешті освяченим та цнотливим. Особисто я так не вважаю. Церква уже давно може кожному запропонувати безліч реальних, уже існуючих альтернатив, не послуговуючись при цьому сторонніми послугами економістів та аферистів.
Розпуста (старо-словянською мовою - розврат), це не стільки конкретний вчинок, скільки стан душі. Розврат (порівняйте українське слово - виворіт) описує те, що ми робимо з душею, коли грішимо. Ми вивертаємо її навиворіт, нищимо та вбиваємо її. І найголовніше: коли ми це робимо з іншими – ми вбиваємо не лише себе, але й їх. Подумайте про це, коли в черговий раз заплануєте обміняти пачку цукерок з листівкою на свій черговий секс поза шлюбом.
Дякую усім за увагу, і до зустрічі
