Слава Ісусу Христу! Сьогодні вперше був на Св.Літургії у храмі Різдва Христового у Тернополі. Після Причастя хлопець із вівтарної дружини роздавав частички. Я — греко-католик, у нашій Церкві такої традиції нема. Що то за частички і для чого їх роздають вірним? Дякую. Мар’ян.
Слава навіки! Ще з апостольських часів у християн була традиція приступати до Святого Причастя на кожній Літургії. Однак згодом таку практику християни суттєво переосмислили. Для нас стало важливою не лише кількісна, але й якісна участь у Святих Таїнствах. Тому з часом увагу віруючих більше зосереджували на внутрішній і зовнішній підготовці до Причастя. (Між іншим, це ще одна принципова різниця між католиками і православними). Все більше наголошувалось на тому, що не всяке Причастя може бути корисним і безпечним для людини.
Ось як пише апостол Павло :
«Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п'є. Бо хто їсть і п'є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п'є! Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули (повмирали). Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б». (1 Кор.11:28)
Багато християн з благословення своїх духівників не причащаються на кожній Літургії, а в конкретно визначені дні року. Скажімо, я рекомендую людині обов’язкову сповідь та причастя упродовж кожного багатоденного посту, в день своїх іменин та після важкого гріха. Періоди між Таїнствами слід розглядати не як відпочинок від Бога, а як активну підготовку до Святої Євхаристії та безпосередньої зустрічі з Христом.
Варто зауважити, що Церква не покидає своїх дітей напризволяще. Той, хто через певні обставини немає змоги за богослужінням прийняти Найсвятіші Тіло та Кров Господа нашого Ісуса Христа, отримує іншу духовну втіху – антидор. Грецьке слово антидор походить від слів анти - άντί — замість і дорон - δωρον дар, тобто буквальний переклад на українську мову цього слова означає «те, що дається замість дару».
Це є залишки тих просфор, з яких священик на Проскомії заготовлює Св.Дари та виймає часточки за наших живих та померлих родичів. З давніх-давен християни з величезною побожністю та благоговінням ставились не лише до Святого Агнця – тієї частини просфори, якою після освячення причащаються християни, але й до найменшої дрібки освяченого хліба.
 |
| Православні християни люблять молитися і шанують святі просфори |
Цікаві відомості про антидор, як не дивно, поміщено в україномовній версії вікіпедії :
17 травня 1591 року царгородський патріарх Єремія прислав грамоту київському, згодом уніатському митрополиту Михайлу Рогозі, в якій писав: «Доходять до нас вістки, ніби у вас по закінченні св. Літургії не роздається Антидор і вірні не цілують святих ікон. Від цього часу нехай надалі буде у вас, як і у нас, і нехай вірні приймають Антидор, а прийнявши, нехай цілують святі ікони».
Із скарги М. Д. Горленкової, дружини судді генерального від 31 грудня 1758 року видно, що існував у нас звичай, що по антидор йшли перше чоловіки, а вже потім жінки: «…держась обикновенія малоросійського, что мужи передом жен ідут за антидором…» (Лазаревський: «Опис. Старої Малоросії». том III; ст. 139).
Тіпікон – книга церковного уставу, вказує роздавати антидор, як на повній, так і на літургії Ранішосвячених Дарів, одразу після заамвонної молитви, під час співу 33-го псалма. При цьому наголошується, що причасники за літургією споживають антидор відразу після причастя.
Сумний факт, що Свята Просфора і нині не роздається в багатьох греко-католицьких церквах, свідчить про непошану її духовенства до величезної святині та відсутності пастирської любові до власної пастви. Єдиним поясненням тут може бути хіба те, що католицьке духовенство дотримується приписів «Кормчої» книги і не дає антидору невірним чи людям, які перебувають
під церковною забороною.
31.05.12 // веріся 1.0
під церковною забороною.
31.05.12 // веріся 1.0
