Про зовнішній вигляд пастиря. Вступ

Без сумніву, зовнішній вигляд пастиря повинен відображати його внутрішні риси і самоусвідомлення себе пастирем стада Христового.  Але є дві крайнощі, які нелегко подолати без системного підходу до проблеми пастирського самовдосконалення. З одного боку, християнська скромність повинна диктувати нам власну поведінку, де зовнішній вигляд має бути позбавлений тієї пихатості та внутрішньої гордині, яку ми зустрічаємо в інших світських начальників. З іншого, наше пастирське смирення та скромність не можуть перетворюватися у те, що святі отці називали «смиреннічення». Тобто, замість правдивого і чесного смирення на публіку вдаємо лукавство, гру, бутафорію і непотрібне нікому юродство.

Бути пастирем, учителем і порадником, при цьому залишаючись мімом і юродивим, – неможливо. Тому священнослужителі, які мають нахили до самобичування, самоприниження, а також схильні до асоціальної поведінки, мусять добре подумати про свою відповідність високій гідності православного пастиря. Пастир - це завжди тверезість та безсумнівний приклад своїм пасомим. Завжди та  в усьому. 

Якщо мирянин не знає, як правильно вести себе в якійсь конкретній ситуації, то краще поцікавитися, як це робить православний священик. Якщо ж священик не може бути взірцем для своїх вірних упродовж тривалого часу, то йому краще скинути з себе тягар священства. Це буде чесно і перед самим собою, і перед Богом, і перед паствою, за яку він відповідатиме в день Страшного Суду Божого. Пригадуєте слово архиєрея ставленику-священику на хіротонії при врученні йому Агнця? 

"Прими залог сей и сохрани его цел и невредим до последнего твоего издыхания, о немже имаши истязан быти во второе и страшное пришествие Великого Господа Бога и Спаса нашего Иисуса Христа" 

Варто наголосити, що цілісний образ пастиря будується не лише на тому, як він відправляє богослужіння, або що і як проповідує. Так, це основа. Однак, окрім цього, багато дрібних деталей, немов мозаїка, складають  образ священиків та архиєреїв в очах парафіян.

Православний священнослужитель з Африки 

Не є таємницею, що окремі священнослужителі не звертають жодної уваги на свій зовнішній вигляд упродовж багатьох років, посилаючись при цьому на власну бідність. Мовляв, немає грошей на нове облачення. Треба зауважити, що ведемо мову не про пишноту чи красу нових богослужбових облачень, а про сам підхід духовенства до свого зовнішнього вигляду. Часто найбільшою проблемою таких священиків є не їхня бідність, а неакуратність і небажання далі працювати над собою та вдосконалюватись. 

Повертаючись до початку нашої розмови, ще раз згадаємо, що наше зовнішнє буття тісно пов’язане з нашим внутрішнім духовним життям. Отже, той, хто не змінюється нак раще зовні,  певним чином деградує, переживає аналогічний процес і у власному духовному житті. Той, у кого безлад та нечистота у храмі та домі, швидше за все, має такий безлад і нечистоту і в душі, і в стосунках з Богом.

• Інші розділи з цього циклу можна знайти за цим посиланням.

Текст  виправлений. Версія 1.1