14 серпня у християн Східної традиції розпочинається Успенський піст, або Спасівка. Це один із найкоротших у літургійному році православної Церкви піст, бо триває лише два тижні: від дня Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього до свята Успіння Пресвятої Богородиці. Детальніше про цей період ми розмовляємо з протоієреєм УАПЦ, кандидатом богослів’я Євгеном Заплетнюком.
— Спасівка, або Успенський піст установлений Церквою для того, щоб усі християни змогли духовно і тілесно підготуватися до зустрічі великого свята — Успіння Пресвятої Богородиці, — каже о. Євген Заплетнюк.
— Свято Успіння — унікальне серед інших свят. Воно не просто нагадує нам про певну історичну подію, а й відкриває таємниці того, яким повинен бути кінець земного життя людини. Богородиця після смерті не зазнала впливу жахіть посмертних митарств. Вчення Церкви підкреслює нам дивовижний факт: Дiва Марiя перейшла «вiд смертi до життя», не пiдлягаючи Суду (Iн. 5, 24). Богородиця стала святою не тому, що народила Христа. Вона народила Спасителя тому, що була святою. Тому ми повинні наслідувати Богородицю у її неймовірній вірі, надії та любові до свого Сина і нашого Бога — Ісуса Христа.
Часто ведучи мову про церковний календар, і зокрема, про той чи інший піст, ми передовсім апелюємо до церковної історії. Для багатьох публіцистів, а часто навіть і для церковних авторів, священнослужителів, важливішим є не духовне значення свята, а те, коли і ким його було засновано, який святий отець щось про це говорив. Це, звісно, важливо для вироблення повноцінної картини про свято. І все ж думаю, що багато не помилюся, коли зараз скажу, що цінність християнських свят полягає зовсім не у їхній древності. Очевидно, багато язичницьких свят мають значно глибшу історію за православні свята, але це зовсім не робить їх правдивими та корисними.
— У чому ж цінність християнських свят?
— Виключно в духовному змісті конкретної події та здатності християн правильно пережити їх на власному досвіді. Увесь церковний календар побудовано так, щоб він допомагав практикуючим християнами краще та якісніше будувати реальне життя, цим наближаючись до Бога. І цінність християнства саме в тому, що це живі стосунки з Богом. Наш Бог — і раніше, і тепер — той Самий. Він не плід чужих фантазій і не персонаж давніх історичних трактатів. Це Особа, з якою й нині можна і потрібно вести діалог, налагоджувати правильні стосунки. Власне тим ми, люди, й відрізняємося від тварин: у нас з вами є унікальна можливість спілкування з Творцем.
Тобто, Ви пропонуєте віруючим під час християнських свят ставати на місце біблійних персон?
— Православна Церква категорично застерігає людей від безглуздих порівнянь себе з Христом, Пресвятою Богородицею та іншими святими. Ми не здатні повторити подвиг древніх подвижників, бо наше життя — інше. Бог привів нас у світ унікальними і неповторними, при цьому поставив нам за мету не копіювати риси та поведінку стародавніх праведників. Ми повинні обожнювати власне життя завдяки правильному втіленню Євангельських ідеалів.
— А хіба буває неправильне втілення цих ідеалів?
— Звісно, що буває! Якщо люди неправильно трактують Біблійні тексти, то з часом ризикують потрапити у власне пекло. Ось, як, наприклад, Свідки Єгови чи інші тоталітарні культи. Те, що вони вчать єресі, при цьому тримаючи в руках Біблію, не позбавляє їх відповідальності за своїх гріхи та помилки. Згадайте феномен так званих «стигматів». Хіба вони не є наслідком неправильного розуміння Святого Письма? І Церква, і медицина давно розуміють це, як ознаку цілком конкретної духовної та душевної хвороби. Однак ті, хто неправильно сприймає і трактує Євангеліє, вважають це за величезний дар і ознаку святості. Власне тут і криється корінь усіх бід — невміння помічати головне у власному духовному житті.
— Що є головним у християнському пості?
- Під час посту християни повинні навчитися передусім смиряти себе і володіти власними пристрастями. Той, хто не вміє постити, не вміє ні молитися, ні чинити добрі справи, ні служити Богу. І навпаки — лише той, хто може подолати в собі «тваринні» схильності, здатен називатися християнином без усякого сумніву. Сенс посту не в тому, скільки риби і в який день ми її з’їмо. Набагато важливішим є те, скільки зусиль ми докладемо для того, щоб стати вільними від гріха і яких результатів ми при цьому досягнемо.
— У чому сенс Успінського посту?
— Про цей піст Церкві було відомо давно, але остаточне встановлення відбулося на Константинопольському Соборі 1166 року, який проходив під головуванням патріарха Луки. Тоді було підтверджено, що всі православні християни, згідно з давніми уставами, повинні дотримуватися Богородичного посту з 1 по 15 серпня (14 серпня-27 серпня за новим стилем). У бесіді Льва Великого, виголошеній близько 450 року, знаходимо чітку вказівку щодо Успенського посту: «Церковні пости розміщені в році так, що для кожного часу запропоновано особливий закон помірності. Так, для весни весняний піст — у Чотиридесятницу, для літа — літній — у П’ятидесятницю (Петрів піст), для осені — осінній — у сьомому місяці (Успенський), для зими — зимовий (Різдвяний)». Кожен християнин повинен християн ревно дотримуватись святого посту. Звісно, ніхто не стверджував, що це буде легко. Церква лише обіцяє, що воно того варте!
