Найбільш очевидним свідченням віри у Бога є присутність в нашому житті молитви. Той хто не молиться, не лише позбавляє себе надзвичайних духовних дарувань, але й впевнено деградує спочатку духовно, а потім ще й душевно та фізично. Все, що в нас є доброго – це все від Бога. У нас немає нічого свого, окрім безлічі гріхів. Що таке молитва? За висловом святого Феофана Затворника молитва – це вознесіння нашого розуму та серця до Бога. Оскільки віра в Творця передбачає не просто впевненість у бутті Божому, але й налагодження особистих стосунків з Живим Богом, то молитва є невід’ємною частиною повноцінного життя кожного християнина. Можна сказати й по-іншому : без молитви, без тісного зв’язку людини з своїм Небесним Отцем, наше життя стає неповноцінним, прісним та недосконалим. Люди, що не моляться, своєю природою радше нагадують нерозумних тварин або рослин, у яких відсутнє будь-яке духовне життя.
Як належить молитися?
В час молитви маємо стояти перед Богом з максимальним благоговінням, зібранням усіх своїх духовних і фізичних сил, зі страхом Божим та вірою. Ніщо земне не може відволікати нас від найважливішої справи у житті – від спілкування з Небесним Отцем. Досвід Церкви за дві тисячі років показав, що злі сили завжди будуть намагатися відволікти нас від цього святого діла. В особливо важливі моменти біси прагнуть відволікти нашу вагу, помножити нашу розсіяність та незібраність. Маємо пам’ятати про це, а тому невдачі в молитві не мають нас засмучувати. Навпаки. Треба знати, що «легкої молитви» в духовних подвижників ніколи не було, немає зараз і бути не може в майбутньому. Будь-яка добра справа матиме рівноцінний опір з боку злих сил. Тому передовсім варто прагнути не легкої молитви, але необхідних сил та кріпості духовної, щоб з християнською гідністю перенести всі ті спокуси диявола, що заважають нам з чистим сумлінням спілкуватись з Богом.
Про молитву словами
Церква завжди підкреслювала духовний вимір молитви. Ціль якісної християнської молитви зовсім не в тому, щоб віруючі навчились читати максимальну кількість тексту за певну одиницю часу. Богу це не непотрібно. Наша легковажність та розсіяність потрібна лише дияволу. Пригадуючи досвід святих Подвижників та Отців Церкви треба вкотре наголосити, що справжня молитва, це не лише правильні слова, вимовлені в правильний час. Справжня молитва – це благодатний стан християнської душі. Допомагають у здобутті такого стану нам саме оці «правильні слова». Тому, доречно буде пригадати, що Богу потрібна не кількість наших молитов, але їхня якість, тобто добрий стан нашого серця, готового впустити до себе Спасителя.
Навіщо потрібні чотки (вервиця)?
Чотки це всього лиш зручний інструмент для підрахунку ченцями прочитаних коротких молитов упродовж дня. І хоча жодного містичного змісту Церква їм не надає, все ж православна традиція приписує їх використання лише для монахів та духовенства. Світським людям, які не читають упродовж доби сотні та тисячі молитов, вони просто не потрібні. Більше того. Відомо, що під впливом містичних практик Заходу та Сходу, до нас прийшли способи використання вервиці, що несуть в собі очевидну духовну небезпеку. Маю на увазі в першу чергу єзуїтський звичай під час молитви малювати собі в уяві біблійні картини. Це небезпечне явище, якого треба уникати.
Як правильно молитися?
З уваги на те, що молитва це не самоціль, а лише засіб пізнання Бога, кожна людина мала б присвячувати їй максимум часу. Апостол Павло саме це мав на увазі, коли навчав перших християн «безперестанно молитися» (І Сол. 5:17). Молитви бувають різні. Подячні, прохальні, прослави. Можемо молитися удома, або у храмі. Можемо молитись з молитовником, або своїми словами. Можемо вичитувати довжелезні канони та акафісти, а можемо творити молитву Ісусову, що складається з одного речення : «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий помилуй мене грішного».
Християнська молитва не є закляттям казкового чарівника. Для того, щоб вона почала “діяти”, зовсім недостатньо просто прочитати з книжки якийсь чарівний текст. Молитва має бути найтіснішим чином пов’язана з нашим високоморальним християнським життям. Якщо ми в житті ведемо себе як останні негідники, а стаючи до молитви вдягаємо на себе маску святенника, то чинимо страшний гріх лицемірства. Всяку нашу молитву повинен супроводжувати дух щирого покаяння та скорботи за власні гріхи. А те, що для обслуговування духовних потреб пастви Господь встановив чин священнослужителів, зовсім не дає права мирянам перекладати з себе відповідальність за молитву, на плечі незнайомого священика. Навіть найбільші пожертви “на храм” не допоможуть людині, якщо вона сама не сприйме свою молитву з максимальною увагою та відповідальністю. Молитва - це розмова з Богом. Його купити не можна. Можна замовити “обряд”, але не молитву.
Мрії, думки та фантазії
Святі Отці категорично забороняють під час молитви мріяти, літати своїми думками до небес, уявляти перед собою якісь духовні образи. Недопустимо під час молитви штучно викликати в собі фізичні почуття духовної насолоди, чекати на явлення ангелів, святих, Пресвятої Богородиці чи Самого Господа. Якщо ми молимось перед іконою, то вона не має стати для нас ідолом. Не можна вдивлятись в зображення святих, очікуючи від них фізичної відповіді, чи моментального сходження на себе благодаті Божої. Всі ці речі, а також запахи, кольори, звуки, солодкість в роті, що народжуються під час молитви – свідчення страшної духовної недуги, яку подвижники називають прелєстю. Від духовної прелєсті люди сходять з розуму та народжується гординя, яка скидає нас в самі глибини пекла. Єдине, про що маємо думати під час молитви - про саму молитву.
Що таке молитовне правило?
Зразком духовного життя для сучасних людей і досі залишається досвід святих подвижників та праведних мужів перших віків християнства. Саме тому, ми прагнемо наслідувати його якомога повніше. Одним з кращих способі в для цього - використання для власної духовної користі укладені святими мужами молитви та духовні тексти, багато з яких вважаємо богонатхненними. В тих древніх молитвах знаходимо справжній ідеал правдивого богоспілкування. В своєму повсякденному житті православні християни використовують особливу збірку молитов, яка зазвичай,так і називається «Молитовник», або «Молитвослов». У найбільш повних виданнях зібрано молитви на більшість потреб життя християнина. Послідовність молитов, укладених Церквою з певним наміром, зветься «правилом». Так, прокинувшись від сну ми читаємо «Ранкове правило», по закінченні дня старанно молимось за «Вечірнім правилом», перед Причастям читаємо «Правило до Святого Причастя», а після причастя читаємо відповідне правило. Вже сама назва сукупності молитов показує на їхню обов’язкову присутність в християнському житті, це те, що ми має взяти собі за необхідне правило.
Чи важлива поза тіла в молитві?
За нормальних обставин, християнами прийнято молитись лише в двох положеннях тіла: стоячи просто, або на колінах. Хворі, звісно, можуть молитись і лежачи на постелі. Також, як виняток, старшим і немічним людям дозволяється за богослужінням сидіти, але не завжди : в особливо важливі моменти служби вони теж підіймаються та стають навколішки. Все ж, християнське сумління кожної людини має підказати їй допустимі рамки послаблення для себе. Досвідчені духівники радять вимагати від себе максимуму, поки для цього ще є достатні сили. Колись обов’язково настане така мить, коли ми ще захочемо стати на коліна, але сил для цього може вже не залишитися.
Як довго потрібно молитись?
Оскільки ревна і щиросердечна молитва є не розвагою, а важкою духовною працею, то підходити до неї треба з розсудливістю, та не без поради зі своїм священиком або духівником. Святі Отці не радять накладати на себе неймовірні тягарі в молитві самостійно, а замість «подвигу» десятка молитов, взятого на себе за власним бажанням, рекомендують промовити одну-дві молитви з благословення свого духовного отця. Більшості з нас найкраще дотримуватись посереднього, поміркованого шляху : вичитувати менше молитов, але постійно, жодного дня не пропускаючи, вдумливо та з максимальною побожністю розважаючи над їхнім змістом. При потребі та в міру нашого духовного поступу кількість молитов, очевидно, варто збільшувати. Всі молитви мають бути нами не просто прочитані, але засвоєні духом, сприйняті всім нашим єством. Правдива християнська молитва - це не звук наших уст, а стан нашого серця. Ті, хто уподовж дня мають мало вільного часу, можуть молитися і під час роботи, вдумливо промовляючи слова «Ісусової молитви».
Чи можна молитись своїми словами?
Звісно, що можна. Нехай лише наша власна духовна творчість не відривається від живого двотисячолітнього духовного досвіду Церкви. Дуже часто люди замість молитви, займаються «упорядкуванням псевдохристиянськиїх молитов в режимі реального часу». А це далеко не одне й те саме, що молитва. Правильно молитися зможе лише та людина, яка духовно оживлюється в Істинній Церкві. Поза Нею наші молитви беззмістовні та позбавлені будь-якого сенсу. Буддисти теж моляться, і навіть чотки мають, але цінність їхніх молитов все одно доволі сумнівна. Як духівник скажу, що найкращим варіантом буде, за голосом нашого духу, поєднувати церковну та особисту молитву. Скажімо, ніщо не заважає нам після прочитаного вечірнього чи ранкового правила кількома власними словами висловити Богу все, що лежить на нашому серці.
Моментальна відповідь на молитву
Християнин - це той, хто вірить у Всеприсутність та Всемогутність Божу. Бог має план щодо кожної без винятку людини на землі, допускаючи її в такі умови, в яких вона зможе в повній мірі розкрити свій християнський потенціал, максимально реалізувати себе як особистість. Тому, наша віра в Бога мусить включати в себе також й елементарне довір’я до Нього. Бог завжди нас чує, і завжди готовий дати нам те, що ми просимо. Біда наша лише в тому, що ми дуже часто не знаємо, що в Нього просити. Саме тому в багатьох неофітів часто складається враження, що Бог їх вперто не чує та не помічає. Це не так. Насправді, Бог чує наші мольби навіть тоді, коли ми їх не промовляємо словами. Він лише робить так, як нам буде по-справжньому корисно. Одному дає одразу, іншому - трохи згодом. Але нікого не обманює у надії. Бог любить людей більше, аніж люди самі себе люблять.
Нехай нікого не лякає ця, на перший погляд досить складна система християнських практик. Тому, хто побажає дійти до Бога за посередництвом молитви, Господь обов’язково вийде на зустріч, візьме за руку та проведе куди потрібно. Богу головне побачити наше бажання перебувати та спілкуватись Ним. А далі, Він зробить все Сам.
