На великому посту: час забути про любощі

Під час Великого посту православні священики радять вірним утримуватися від сексу. Але, чи треба сповідатися з того, що таким чином посту не дотримався? Зрештою, чому кажуть утримуватися?

Питання статевої сфери надзвичайно особисті, дуже пікантні та незручні. У будь-якому культурному товаристві мова про них, зазвичай, навіть не ведеться. За винятком хіба, що спеціалізованих медичних установ. Давно вважається, що розмова про статеві стосунки завжди є чимось поганим та непристойним.

І навпаки – саме там, де люди відчувають себе особливо вільно, підкреслено «розв’язано», некультурно, а тим більше, якщо розмова трохи «приправлена» алкоголем, рано чи пізно ви обов’язково почуєте щось зі сфери сексу. Цікаво, що в нашій слов’янській традиції навіть немає адекватних та загальновживаних слів, щоб описати ці речі. Тут або нецензурна лексика або вузька медична термінологія. Золотої середини в нас немає. Поетів та красномовців можна не враховувати. Такий стан речей призвів до того, що сучасне суспільство, особливо молодь, отримують на цю тему надзвичайно мало правильної інформації, авторитетної та корисної для тіла та душі.

Натомість, вже з наймолодшого віку сучасна молода людина опиняється під неймовірним тиском шкідливої, просто небезпечної інформації про сексуальне життя. Навіть поверхневий аналіз того, що ми чуємо та несвідомо навчаємось про секс свідчить, що у наших «педагогів» є цілком конкретна мета: розбестити нас, зробити нас збоченцями та сексуально стурбованими маніяками. І що головне – потім видати все це за норму, та цілком послідовний процес розвитку людської особистості. Нині вважається, що одна з головних характеристик людини - її сексуальність. За такою філософією все людське щастя, або принаймні основна його частина, побудована саме на сексуальній потенції та вмінні людини її розпізнати, знайти та розвивати далі. Тож, немає нічого поганого в тому, якщо молодій людині, ще з самого малечку, будуть розповідати про те, як займатися сексом і не завагітніти та, як вправно одягати презерватив не вмикаючи світла. В Європі цих речей вчать дітей ще в школі.

Особливо складно змиритись з таким станом речей саме практикуючим християнам. З одного боку ми бачимо перед собою приклад святих подвижників благочестя з їхньою крайньою ступінню аскетизму. У наших храмах постійно проповідується потреба кардинальної відмови від будь-яких прагнення плоті. І навіть більше: саме це ставиться за мету всього людського життя. Церква наче змушує нас не користуватися тим, що дав нам сам Бог. Але ж з іншого боку, наше власне тіло неминуче протестує цьому, не погоджується з тим, що хтось немилосердно прагне позбавити нас, чи не єдиної доступної втіхи в цьому злому та жорстокому світі. Тож у цьому випадку Церква, з усіма її теоріями та філософіями, вперто залишається незрозумілою більшості молодих прихожан. А, як можна довго та щиро любити те, що незрозуміле? 200 днів встановленою православною традицією посту з 365-ти в році - це, очевидно, трохи занадто! Пошуку правильних відповідей на ці питання ми й займемось у нашій невеликій статті.

Під час посту й справді, варто менше їсти та менше сексуватись. 

Давайте, я зараз повторю вам справжню банальність. Секс - це частина повноцінного життя здорової людини, що перебуває в законному шлюбі з особою протилежної статі. Можливо комусь таке визначення виявиться дивним, тим не менше, все йде до того, що нам все частіше треба буде особливо наголошувати саме на таких очевидних речах. Природа людини створена так, що кожен орган має бути використаним у свій час та правильним способом. Якщо цим зловживати, нічого доброго не вийде. 

Бог створив людей обох статей та благословив між ними єдність, в тому чисті й статеву. Поза цими рамками перебувати недопустимо, а будь-яке зловживання даною Богом природою призводить до гріха, відчуження від Христа та онтологічного розпаду. За всіх обставин чоловік повинен залишатися чоловіком, а жінка – жінкою. Гріх проти своєї природи – це гріх не лише супроти намірів Божих щодо людства, але й гріх проти Самого Бога, за образом Якого ми були створені.

Також важливо наголосити, що Церква встановила чіткі рамки для статевого життя і лише тримаючись їх можливо звести до мінімуму ймовірну шкоду від власних слабостей та пристрастей. Так, зокрема, православна аскетика чітко розрізняє між собою гріхи блуду та перелюбу, з усією пильністю застерігаючи нас, як від передчасного статевого життя, так і від подружньої зради в майбутньому. Якщо увесь сучасний світ, бажаючи нам зла, навчає протилежного, то лише Церква, по-материнськи й з любов’ю, напоумляє всіх, хто наважується грати з вогнем, попереджуючи: це небезпечно!

Як ілюстрацію тут можна навести безліч випадків, коли біс блуду настільки сильно оволодіває людиною, що з плином часу її самооцінка буде залежати виключно від кількості сексуальних партнерів-жертв, яких їй вдалося покласти до ліжка. Те, що Бог вважає за ваду, а саме - відсутність цнотливості, цей світ нині вважає за чесноту. Безперечно, той, хто почав активне статеве життя ще в юнацтві, має дуже мало шансів кардинально перебороти себе навіть після того, як стане на весільний рушник, бо гріх це хвороба, яка прогресує. У більшості випадків подружній вірності зраджують саме ті особи, що були блудниками ще до шлюбу. Хоча, звісно, розваг на стороні так само можуть шукати й ті, хто до шлюбу був цнотливим, але зберіг невірне уявлення про секс і зараз намагається з черговим партнером «компенсувати» власні «страждання» через те, що реальність подружнього життя виявилась багато гіршою за очікувану. Блуд, як і кожна інша людська хвороба, вимагає ретельного лікування. Однак, святі отці часто нагадують, що блуд цілковито вилікувати її не можливо, а можна лише приспати до часу нового падіння чи слабості. Тож, варто бути завжди дуже пильним, щоб не впасти у спокусу.

Статеве життя в шлюбі - це не гріх, а благословення Боже, бо тільки в шлюбі можлива повна онтологічна єдність двох іпостасей в одну. Тільки в шлюбі для людини відкриваються нові духовні та фізичні горизонти. Тільки в шлюбі секс перестає бути простим «тваринним» інстинктом, а преображає єдність двох людей в незбагненне розумом Таїнство Шлюбу. Тільки в шлюбі секс максимально розкриває одну людину для іншої без жодної духовної шкоди для них обох. У всіх інших випадках людина пошкоджується духовно, душевно а, часто й фізично. Ціль життя - любов, шлюб – один із способів зміцнення любові, а секс –один із способів зміцнення шлюбу.

Тим не менше, багато подружніх пар все ще перебувають у досить скрутному становищі, шукаючи відповідь на питання, щодо власної сексуальної активності під час посту. Запитати прямо священика не можуть бо соромно, а з подругами обговорити - все одно нічого не дасть, бо вони теж цього не знають. Хіба більше заплутають власними здогадками та гіпотезами. Насправді, жодної таємниці тут немає.

Церква вчить, що після того, як двоє людей об’єднались у святому Таїнстві Шлюбу, їхні тіла належать одне одному. Тіло чоловіка належить не тільки йому, але й його дружині. Так само і дружина вже не сама собі господиня, але має чоловіка, який розділяє з нею її природу. То ж після того, як через священика у храмі Сам Бог поблагословив подружній союз, у Божих очах відбулась особливе людське преображення : двоє у єдину плоть.

Свята Церква справедливо вважає піст часом нашого духовного розвитку. Один з необхідних способів та найбільш дієвих способі для цього – утримання. Люди помиляються, коли вважають піст часом лише гастрономічно-м’ясного утримання. Насправді, утримання в їжі - це лише одна з безлічі можливих граней православного постування. У контексті нашої розмови зауважимо, що статеве утримання це теж неабиякий показник того, наскільки ми є повноцінними християнами, а значить і повноцінними людьми. (Як відомо, звірята не можуть себе стримати в особливо пікантні моменти життя через відсутність розуму. Ми, люди, це можемо.) Церква не схвалює утримання в сексі, якщо віруючим є лише один партнер. Це може бути небезпечно для майбутнього сім’ї. Натомість, Церква схвалює та заохочує утримання від статевої активності за спільною згодою під час визначених нею днів, зокрема днів посту. Утримання від плотських утіх заради спасіння душі – добра допомога людям не тільки у релігійній сфері, але й медичній. Дуже часто утримання від близькості зможе повернути в родину новизну почуттів, нових психічних та фізичних вражень. Лише по –справжньому зголодніла людина зможе відчути справжній смак їжі.

А як бути тим, у кого немає змоги чи потреби уникати подружнього партнера? Чи потрібно таким людям сповідатися у цьому гріху? Безперечно, сповідатися та каятися у своїх гріхах людям завжди потрібно. Особливо тоді, коли намагаємось переконати себе у тому, що наші гріхи не страшні, дрібні та вже напевне не більші ніж у сусідів. В цьому конкретному випадку, напевне, слід каятися не за сам секс, а за не бажання чи невміння стримуватися. Чи, навіть, за невміння домовлятись чи правильно розставляти власні пріоритети. Кожного разу, як ми зловживаємо нагодою стати кращими – ми чинимо гріх, бо, лінь та бездіяльність - це завжди гріх. Благочестива дружина не може відмовляти в близькості рідному чоловіку, посилаючись на власну побожність до того часу, поки чоловік сам не стане віруючим. І іншому випадку вона провокує подружню зраду.

Звісно, в різних людей різний темперамент. Для однієї сім’ї близькості тричі на день занадто мало, а для інших і раз на три місяці забагато. Тому, Господь дав нам не лише належні органи розмноження, але й розум та мову, щоб між собою все виясняти. Церква вчить, що секс повинен відбуватися за згодою чоловіка та дружини. Так само за спільною згодою він має не відбуватися. Якщо наші тіла після шлюбу вже не тільки наші, то це безперечно варто враховувати не лише в теорії, але й на практиці.

Секс – це неймовірно гострий скальпель в руках хірурга. В умілих руках він є величезним дарунком Творця, здатний наповнити родинне життя новими яскравими фарбами. Однак у руках нерозумних та егоїстичних людей, він перетворюється на інструмент для вбивства: спочатку себе самого, як цілісної особистості, а потім і родини: чоловіка, дружини, батьків, дітей та вашого з ними спільного майбутнього. Той, хто бажає собі щастя має добре розуміти, що секс - це лише одна з ланок, необхідних для повної гармонії та земного щастя. Це безперечно важлива ланка, але зовсім не основна. Ви, звісно, можете мені не вірити, але найбільша радість та насолода від сексу у вас може бути лише з тією людиною, з якою вам добре і без нього. Тому, плануючи своє майбутнє на вечір та ніч, не забувайте вже зараз планувати майбутнє та турбуватись про те, що ж чекатиме вас коли ця ніч закінчиться, а настане новий день.