За дві тисячі років Церква Христова виробила притаманний лише їй неповторний колорит. Зовнішній вигляд або вияв багатьох речей та явищ у ній став втіленням, фізичною реалізацією ключових духовних цінностей та пріоритетів. Одним з найважливіших зовнішніх виявів власної християнської віри віддавна у християн було хресне знамення – зображення на собі знаку святого хреста Господнього. Осіняючи себе знаком хреста, християни закликають на себе спасаючу Божу благодать, що зміцнює на шляху духовного вдосконалення. Для віруючих це не просто одна з сотень незрозумілих традицій, але безсумнівна причетність людини до духовного, небесного світу.
Голгофський Хрест Спасителя став символом спасіння всього людства. Тож кожен віруючий у Христа як Бога, не втрачає нагоди прилучитись до таїни спасіння за допомогою святого Хреста. Вже апостоли та їхні учні на пошану вчиненого Ісусом Христом подвигу, з благоговінням і трепетом зображали св. хрест на речах, присвячених Істинному Богу. Вони знаменували святим хрестом свої оселі, одяг, книги, навіть ліжка та посуд. Про це розповідає як світська, так і церковна історія. Безліч зразків духовної літератури неодноразово підтверджували конкретними прикладами з життя неймовірну силу хресного знамення.
Однак, найбільша духовна радість приходить до нас від усвідомлення того, що й ми самі можемо знаменувати себе зображенням найдорожчого нам символу.
 |
| “І хрестом Твоїм охороняй нас” |
Спочатку, на знак віри в Єдиного Бога, протиставляючи правдиву віру християн поганському багатобожжю, хрестились одним пальцем. А от після Нікейського Вселенського Собору, на якому було ясно сформульовано догмат про дві природи Спасителя, християни хрестились вже двоперстям. На час, коли Христова віра прийшла до України, швидше за все, православні все ще христились двома перстами. Так тривало десь до XI віку, поки Церква не зустрілась з черговою єрессю, що заперечувала Троїчність Бога. З того часу всі прядиві християни хрестяться трьома пальцями.
Хресне знамення правильно класти на себе так. Складаємо разом великий, вказівний та середній пальці право руки, а безіменний та мізинець притискаємо до долоні. Три пальці символізують собою Пресвяту Трійцю, а два інших – дві природи Ісуса Христа – Божу та людську. І далі, говоримо неспішно молитву. При словах «Во ім’я Отця» торкаємось трьома пальцями чола, при словах «І Сина» торкаємось живота, при словах «І Святого Духа.» послідовно торкаємось правого та лівого плеча. Після цього шанобливо в поклоні схиляємо голову і кажемо «Амінь». Нічого іншого робити більше не потрібно. Коли торкаючись чола, то просимо Бога поблагословити наш розум, коли живота – просимо благословити наші внутрішні почуття, а коли плечі – фізичні сили.
Все це потрібно робити чинно та благоговійно, зі страхом Божим та вірою. Недопустимо робити це похапцем, абияк. Своєю рукою маємо намалювати чіткий хрест, а не «в’язати вузлики» на своєму животі. Якщо хто хреститься п’ятірнею, або кланяється не закінчивши зображати на собі св.хрест, або навпаки – після зображення на собі хреста не кланяється, чи малює хрест у повітрі, то чинить гріх богохульства. Святитель Іоан Золотоустий писав, що «такому несамовитому маханню руками біси радіють». І навпаки, правильно звершений знак хреста відганяє бісів, усмиряє пристрасті, та посилає нам Благодать Святого Духа.
В Православній Церкві існують загальні правила поведінки, про які коротко згадаємо:
- Під час кожного прохання на ектенії осіняємо себе хресним знаменням і схиляємо голову.
- На початку і в кінці кожної молитви хрестимось.
- Читаючи «Символ віри» хрестимось на початку і в кінці молитви, а також при словах «…і в Духа Святого, Господа..»
- Коли священнослужитель (єпископ або священик) благословляє нас самою рукою, або кадить у наш бік, то хреститися не потрібно. У відповідь ми лише схиляємо голову.
- Натомість, коли отримуємо благословення освяченими речами (св. Хрестом, Євангелією, підсвічниками), то крестимось і шанобливо схиляємо голови.
- Коли покланяємось святині : мощам, іконі чи зображенню св.хреста, то спочатку хрестимось двічі, цілуємо її, а потім хрестимось і третій раз.
- При вході і виході з храму хрестимось тричі з поясним поклоном.
- При виголосах священика, в яких прослявляєть Бог у Тройці Єдиний : «Отця, Сина і Святого Духа…»
- При виголошенні слів «Прийміть, споживайте», «Пийте від неї всі» и «Твоє від твоїх», «Святеє святим».
- При кожному слові «поклонімось», «поклоніння», «припадемо» хрестимось з поклоном.
- Під час співу слів: «Аллилуя», «Святий Боже» и «прийдімо, поклонімось», і по виголосі «Слава Тебе, Христе Боже», перед відпустом – хрестимось тричі з поясними поклонами.
Відповідаючи на заклик апостола Павла : “Безперестанку моліться!” (1 Сол.5:17), християни моляться завжди, коли відчуває в цьому особливу душевну потребу. Зображуючи на собі знак святого хреста, закликаємо допомогу Божу в своє життя. Тож ми хрестимось, як лягаємо спати і як прокидаємось. Перед їжею і після неї. Перед кожною доброю справою, і по її закінченні. Перед виходом з дому, і коли до нього повертаємось.
Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу православним християнам над супротивниками подай і хрестом Твоїм охороняй нас – оселю Твою! (Тропар св.Хресту)
