“І в Духа Святого, що від Отця походить…”

Про говоримо про історію християнського «Символу віри» та різницю у його тлумаченні в Західній та Східній Церкві. 

-Що ж таке «Символ віри» і яка історія його появи?

- «Символ віри» - це короткий (у 12 членах - формулюваннях) виклад віровчення християнської Церкви. Він є символом, квінтесенцією основної науки про Бога та Церкву, поданий в короткій та доступній формі, переважно в вигляді урочистого молитви-гімну.


З’являтися такі «Символи» почали відносно рано. Історики свідчать, що в давнину кожна велика помісна Церква мала в своєму користуванні власний такий текст. Цікаво, що майже завжди вони відрізнялись формою, але були тотожні за змістом.

З початку 4 століття вся повнота Церкви Христової отримала єдиний, уніфікований текст, засвідчений авторитетом перших двох Вселенських соборів. Метою складення тексту «Символа віри» була потреба свідомої підготовки людей до св.Хрещення, а також, захист віровчення від єретичних заблуджень.

Так зокрема прибічники аріанської єресі (яка навчала, що Христос не був Богом) в кінці 3 віку почали широко розповсюджувати помилковий текст, виправлений з уваги на власні богословські заблудження.

У відповідь на це Свята Церква запропонувала точний і безпомилковий т.зв. «Нікео-Царгородський Символ віри». Ним християни послуговуються й до цього дня.

- Тобто, сьогодні у церквах на богослужінні читається текст ще з третього-четвертого віку? 

-Так. Хоч можна сказати, що основа цього тексту – багато давніша. На перших двох Вселенських Соборах значення такого «Символу віри» було лиш формально затвердженим. Самі ж християни завжди вірили у викладені там догмати, на соборі було тільки уніфіковано його зміст, обов’язковий для прийняття всіма православними віруючими. Це віддавна дозволяло відрізняти тих, хто тримається правдивого вчення від тих, хто покладається лише на свій власний розум, ігноруючи науку Святої Церкви.

“І в Духа Святого, що від Отця походить…”

-А хіба існують християни, що наважилися самостійно правити текст апостольського «Символу віри»

-Як це не дивно, але з плином часу в Церкві таки знайшлися люди, що спотворили те, до чого торкатись взагалі недопустимо. Всупереч постановам цілої низки Вселенських Соборів (I-III, VI) Західна Церква внесла фундаментальні зміни у «Символ віри», приписуючи Богу невластиві Його природі риси.

Маю на увазі приватні переконання католицьких богословів про те, що Святий Дух походить не лише від Отця, але й від Сина (т.зв. Filioque).

Вивчаючи Святе Писання та Священне Передання дуже просто можна прийти до висновку, що дане нововведення є безпідставним і єретичним. Таким чином, проблема Filioque стала другою суттєвою перешкодою ( після питання папського примату) до поєднання Західної та Східної Церков.

- То чому православні кажуть, що Дух Святий походить від Отця, а католики - від Отця і Сина?

-Якщо православні християни мають суттєві підстави триматись апостольської чистоти віри, то католицькі нововведення виявляються абсолютно безглуздими. Не дивно, що їх не приймали майже десять століть. Як відомо, близько 809 року, папа Римський Лев ІІІ поставив у базиліці св.Петра дві величезних таблиці з «Символом віри». Вони й досі стоять там, навчаючи католиків молитися та вірити по-православному.

- А що було перше- теорія католиків, чи теорія православних?

-Справа в тому, що для православних це не була пуста теорія. Це досвід реального живого Богоспілкування святих упродовж достатнього тривалого часу.

Ось як суворо ставилась Церква до всіх, хто наважується змінювати Божественні догмати :
“…Коли хтось, заповідали нам отці Шостого Вселенського Собору, не зберігає і не приймає вищезгаданих догматів благочестя і не так міркує та проповідує, але прагне чинити всупереч їм, то нехай буде анафемований (відлучений) згідно визначення раніше проголошеному, згаданими уже святими і блаженними отцями, і від християнської спільноти нехай буде відлучений та позбавлений спілкування, як той чужинець. Тому, що ми, відповідно відомого раніше, чітко визначили нічого не додавати і нічого віднімати жодним способом”. (6 Вс. Соб. пр.1).

Пригадаю, що сучасна уніатська Церква додатково підтвердила силу Філіокве на Замойському Соборі 1720 року.

-Чому православні кажуть, що Дух Святий походить від Отця, а католики - від Отця і Сина?

-Одного разу Спаситель промовив святим Апостолам : “Коли прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця ісходить”. (Ін.15, 26). Тут ясно говориться, що Дух Святий сходить тільки від Отця.

В іншому місці Євангелія не менш чітко підтверджується наша права віра : «І вблагаю Отця Я, і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував». (Ін.14:16)

З цього видно, що Святий Дух сходить від Отця, за молитвами Ісуса Христа, Сина Божого : «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.» (Ін.14:26).

А пригадує Йорданську історію Богоявлення? Якщо дух Святий походить і від Сина, то навіщо Йому було ще раз на Нього Сходити? (Мф.3,16; Мк.1,10; Лк.3,22; Ін.1,33)

Древня Церква на своєму Другому Вселенському Соборі чітко наголосила «Віруємо… в Духа Святого, що від Отця походить» і крапка!

Ця, та всі інші відомі нам богословські інсинуації, насправді мають своїм джерелом не людський розум, але диявольську хитрість та злобу. Це сатана хоче заплутати нам шлях до Правдивого Бога, в Трійці Єдиного. Частіше звертаймось до Святих Отців, і тоді матимемо певність, що не помилимось у вірі!